Це було у епоху Камакура (Епоха Камакура - назва періоду у історії Японії (кінець XII -середина XIV у.)..) Один чиновник переправлявся одного разу вночі через ріку Намери, і його слуга ненавмисно упустив у воду десять мої (Мон-дрібна монета, гріш.).

Чиновник негайно наказав найняти

Давно, давно жив у країні Киї один багатій. Прийшов до нього якось раз молодий черниць по імені Антйн і говорить:

- Здрастуйте, пан. Усе це час не забував я ваших минулих благодіянь.

- ПРО, дивитеся будь ласка, яким ти став легінем! Дочка моя, Кие-Химе, обрадується. Де ти тепер живеш? - ласкаво запитав

На краю міста жив бондар. Роботи у нього не було, і грошей, виходить, теж не було. А зима видалася сувора. Щодня дул сабоний вітер. Маленький будиночок бондарюючи скрипів і валандався. Навіть самі товсті дерева у саду гнулися до землі.

Якось раз ранком бондар подивився у вікно й сказав своїй дружині:

- Подивися,

Поселилися якось у коморі подружжя-миші й зажили розкошуючи. Усього у них було вдосталь: і рису, і пшениці, і проса, і бобів. Не було тільки дітей. Стали вони просити богів, і ось народилася у них мишка-дівчинка. Підросла вона, перетворилася у мишку сліпучої краси. У всьому мишачому царстві Японії не було нареченої краше. Стали батьки наглядати їй нареченого, так куди

У одному селі у провінції Мусаси жили два дроворуби: Мосаку й Минокичи. У той час Мосаку був уже старою людиною, а Минокичи, його

Підмайстер, був юнаків вісімнадцяти років від роду. Щодня вони разом ішли у ліс, який перебував приблизно у півтора ри від їхнього села.

За давніх часів жила у одному селі добра бабуся. На вид – не дати не побрати тростина, але сила у ній була богатирська. Та ось чудеса: роки

Ішли, а сили у неї не убувало.

Жила вона одна-самісінькай усе по будинкові сама робила: цілісінький день на рисовому полі працювала, а ранками у гори ходила - пні старі для топлення корчувала

У одному селі жила жінка із сином. Сина кликали Етаро. Він був тихий і слухняний хлопчик: не пустував, не проказил, намагався всім прислужитися, але тільки був дуже нездогадливий. Одного разу мати сказала йому:

- Етаро, я піду на річку білизна полоскати, а ти подивися за рибою. Вона на кухні, а там сидить кіт.

Мати

Косуке й Оцукити жили по сусідству. Сім'я Косуке була жадібна й нечесна, а у сім'ї Оцукити всі були чесні й добрі. Косуке був дуже багатий, а Оцукити дуже бідний. Справа була навесні. Під дахом будинку Оцукити звила ластівка собі гніздо й вивела трьох пташенят. Та ось одного разу один із пташенят випав із гнізда й зламав собі лапку. Це помітив Оцукити.

За старих часів це було, у глибоку старовину.

Бродив із села у село один злиденний чернець. Зайшов він одного разу по дорозі у чайний будиночок. Їсть данго й чай попиває.

Поїв він, попив, а потім говорить:

- Господарка, прагнеш, я тобі намалюю картину? «Яку картину може намалювати цей шарпак?» — подумала господарка.

А чернець зняв з однієї ноги

Колись на острові Мияко жив один молодий рибалка по імені Масария. Було йому років Двадцять, не більше.

Одного разу у ясний місячний вечір пішов він на берег моря рибу ловити. Раптом вудка у його руках зігнула дугою, немов лук.

- А-А, клює!

Витягся Масария з води величезну рибину. Від очей до хвоста