У одному аулі жив-був хлопчик. Кликали його Джабаги. Не було у нього ні батька, ні матері. Ніхто не знав, звідки прийшов Джабаги у аул. Усе любили його за добру вдачу й швидкий розум і допомагали чому могли. Хто дасть йому шматок чурека, хто льолю. А як підріс

Не те у нашому аулі, не те у сусідньому Жив-був бідняк Шадула, по прозванню Ледар. З ранку до вечора він лежав на сонечку та ще намагався пореже з боку на бік повертатися. Нічого у нього не було, увесь час голодував він. Нарешті набридло йому голодувати. Так набридло, що розв'язав він піти до мудреця

Жив, говорять, за давніх часів у наших землях веселун Хоже. Про його витівки розповідають багато історій.

Одного разу у Хоже пропав ішак. Хоже відправився на пошуки. Довго ходив - немає ішака. Ось уже й сонце хилиться до заходу. Скоро стемніло. Ні ішака.

- Про Аллах, допоможи знайти ішака,

У бідної бабусі було три сини. Були вони так малі, що ніхто ніколи таких маленьких людей і не бачив. Старший син був ростом у троє вершків, середній син - у двоє вершків, а молодший - усього у одні вершки. Молодшого вони кликали Маля.

Щодня брати ходили на заробітки, де-небудь наймитували - треба ж було заробляти

Жив у одному селищі молодий мисливець. Була у нього стара мати. Мисливець завжди вертався додому з видобутком. Тем вони з матір'ю й годувалися. Одного разу він провів у горах цілий день, але не зустрів ніякій дичині. "Видне, повернуся я сьогодні голіруч",

Було це давним-давно, коли на землі тільки з'явилися люди й звірі. Ось і розв'язали, звірі кожному визначити своє місце.

- Ти, Риба, будеш жити під водою.

- Ти, Павук, будеш днем і вночі плести павутину.

- Ти, Вовк, будеш жити у лісі й лякати звірів.

- Ти, Лев, найдужчий, будеш царем звірів.

Стали думати, кому віддати