Поселилися якось у коморі подружжя-миші й зажили розкошуючи. Усього у них було вдосталь: і рису, і пшениці, і проса, і бобів. Не було тільки дітей. Стали вони просити богів, і ось народилася у них мишка-дівчинка. Підросла вона, перетворилася у мишку сліпучої краси. У всьому мишачому царстві Японії не було нареченої краше. Стали батьки наглядати їй нареченого, так куди там! Хіба знайдеш серед мишей пари такій красуні.
- Наша дочка перша красуня у Японії, - розсудили батько з матір'ю. - Так потрібно й нареченого їй знайти найкращого.
Думали вони, думали, хто ж на світі найкращий, самий могутній, і розв'язали, що сонце. Живе воно високо у небі й висвітлює увесь світ земної. Побрали батько з матір'ю дочку із собою й відправилися на небо. Приходять до сонця, поклонилися низько й говорять:
- Про сонце! Ти саме могутнє. Просимо тебе, побери нашу дочку у дружин.
Посміхнулося привітне сонце й відповідає:
- Спасибі вам за речення, тільки є на світі інший наречений, він могутніше мене.
- Могутніше тебе?- здивувався батько. - Хто ж це такий?
- Хмара! - відповідає сонце. - Скільки б я не намагалося світити, крізь хмару мені не пробитися.
- Ось воно що! Робити нема чого, відправив батько мишки дружину з дочкою додому, а сам пішов до хмари. Приходить і говорить:
- Хмара! Ти саме могутнє на світі. Просимо, побери нашу дочку у дружин!
- Спасибі вам за речення. Тільки є на світі інший наречений, він могутніше мене.
- Могутніше тебе? - здивувався батько. - Хто ж це такий?
- Вітер! - відповідає хмара. - Подує він - і жене мене, куди прагне.
- Ось воно що!
Покачав батько мишки головою й відправився до вітру. Приходить і говорить:
- Про вітер! Ти самий могутній на світі! Просимо тебе, побери нашу дочку у дружин!
- Спасибі вам за речення. Тільки є на світі інший наречений, він могутніше мене.
- Могутніше тебе? - здивувався батько. - Хто ж це такий?
- Стіна! - відповідає вітер. - Скільки б я ні дул, перекинути її не можу.
- Ось воно що!
Почухав батько мишки за вухом і потихеньку пішов до стіни. Приходить і говорить:
- Про стіна! Ти сама могутня на світі! Просимо тебе, побери нашу дочку у дружин!
- Спасибі вам за речення. Тільки є на світі інший наречений, він могутніше мене.
- Могутніше тебе? - здивувався батько. - Хто ж це такий?
- Так будь-яка миша! - відповідає стіна. - Який би я не була міцної, миші вільно прогризают у мені свої нори. З ними я нічого не можу поробити.
- Ось воно що! - викликнув батько мишки, здивувавши цього разу ще більше. Захлопав він від задоволення у долоні й говорить - Як це я раніше не зауважував, що ми і є самі могутні суті на світі. Ну, спасибі тобі, стіна. Та з гордим видом він відправився додому. Незабаром бачили батьки свою дочку заміж за сусідню мишу. Зажили молоді дружно так весело. Почитали вони своїх батьків, і було у них багато дітей, так що мишачий рід у коморі
І донині квітне так здраствує.