Давним-давно, може, тисячу років тому, подружилися лев, вовк і дикий кабан. Відправилися три приятелі щастя ловити. Куди не прийдуть, іншій звіринам від них немає життя. Ріжуть дружки всіх підряд, без розбору, бешкетують. Бачать, що ніхто їх подужати не може, чванитися

Було десь або не було, а Усе-таки таки було, говорять, за морем-океаном, за сімдесятьма сьома царствами-державами й ще на криві вершки подалі, якщо звідси дивитися, жила на світі бідна жінка з лежнем сином. Удень і вночі трудилася бідна жінка, пряла так ткала, руки-ноги її спокою не знали, а ледар син валявся де потрапило

Було воно або не було, за сімдесятьма сьома державами, по цю сторону моря далекого жив одного разу бідний дроворуб. Бідний був, як церковна миша, навіть ще бідніше. Зі світанку до заходу у лісі дерева валив, а на обід так на вечерю нічого, крім скиби черствого хліба, заробити не міг.

Ось сидить він одного разу

Жив на світі селянин. У нього були дружина й дочка. Одного разу прийшов до них на смотрини молодий хлопець зі своїм дружком.

Поставили їм добре частування: курку, пироги. А хазяїн навіть послав дочку у льох за вином. Дівчина спустилася у льох і стала придивлятися, яка бочка більше всіх - батько велів їй націдити

Жив одного разу бідняк, і був у нього синок маленький. Дуже вони були бідні. Бідняк ледь-ледь заробляв сім'ї на їжу. Коли хлопчик підріс і набрався розуму, сказав батькові: Хочеться мені, панотець, по світлі роботу собі пошукати.

- Ох, синок, - відповів батько, - молодий ти ще.

- Нічого,

Жив одного разу бідна людина, і було у нього синів що дірочок у ситі, навіть на один більше. Удень і вночі горював бідолаха: що йому робити з дітьми, дуже вуж багато їх, не перерахувати. Ніяк не міг він придумати стільки ремесел, щоб кожному що-небудь другое дісталося. Справа у тому, що старший

Чи Те було, то ль не було, а де й було, невідомо, за сімдесятьма сьома країнами-державами жив бідняк із трьома синами, а вуж бідні вони були, як церковна миша, черствій кірці й тієї раділи, тільки рідко їм радіти доводило.

Одного разу ранком прокинулися вони, батько запитує старшого сина:

- Розкажи-но,

Чи Було, не було, точно не знаю, а тільки Усе-таки таки де-небудь було, жив на світі король, і була у того короля красуня дочка. Наречених до неї сваталося - і не перерахувати! Із усього світла з'їжджалися королевичі ставні, князі-герцоги знатні, горді так виряджені. Але ось лихо, жоден королівській дочці по серцю не довівся, усім відмовляла вона навідріз: нізащо заміж не піду,

А було це там, де й не було, за сімдесятьма країнами-державами, жив у тих краях бідна людина. Дружина попалася йому красуня, а ось діточок не було у них ні єдиного. Уже як вони молилися, до бога волали, з тим і спати лягали, з тим і вставали.

- Господи, господи, благослови ти нас дитятком, нехай хоч малюсіньким,

Жив на світі зовсім бідний хлопець. А одружився на дочці багатого. Перед вінцем вона одна умова нареченому поставила: як би не було, але вона ніяку роботу робити не буде. Вистачить їм на життя й того, що вона у будинок принесла. Та ще побрала з нареченого слово, що він ніколи її бити не стане. Хлопець на усе погодився. Так тільки приданого дружини не так вуж багато