У Тойчи, що у провінції Ямато, жив геши по імені Мията Акиносуке. У його саду ріс крислатий старий кедр, під яким він любив відпочити у пекучі дні. Як - те раз, по полудню, Мията влаштувався під цим деревом із двома своїми друзями - теж геши. Люди сиділи ліниво перекидаючись словами, попивали

Давним-давно жив у столиці один сват. Цілими днями підшукував він наречених і наречених.

Одного разу він просватав п'ятнадцятирічну дівчину за тридцатипятилетнего чоловіка, сховавши його вік. Але батьки нареченої незабаром почули, що наречений старий.

- Ми нізащо

За старих часів це було.

Якось раз на святі богині Каннон у селі Мацуе один канатний танцюрист показував своє мистецтво. Глядачів зібралося безліч. Але раптом невідомо з якої причини впав канатний танцюрист із висоти й розбився на смерть.

А у це саме час умер

За старих часів, у незапам'ятну старовину, це було.

Дружина Володаря драконів понесла дитя у своєму чреве. Раз у раз хотілося їй покуштувати чого-небудь незвичайного. Примхам і вигадкам кінця не було. Сьогодні одне подай, завтра інше.

Щодня Володар драконів розсилав своїх підданих у різні сторони з наказом усе добути, що дружина

За старих часів, у далеку старовину, жили на світі два брати. Старший був багатий, а молодший бідний. Ось якось раз під Новий рік пішов бідний брат до багатого попросити у борг мірку рису.

Нічого не дав йому багатий брат, наговорив багато образливих слів і прогнав. Що робити? Побрів молодший брат додому ні із чим. Раптом зустрів йому на плаї старий з білими,

Жили за старих часів старий і баба. Вони тримали крамничку й займалися готуванням і продажем тофу (Тофу - сир, приготовлені із соєвих бобів.).

Дітей у них не було; самітність старих скрашували пес Онгоро й кіт Ненгоро. Хазяї любили їх, як своїх дітей.

Одного разу старий пішов на полі, де росли

Колись у селенье Оку села Окадзаки жив один великий багатій. Володів він безліччю рисових полів, і було серед них одне завбільшки п'ять танов. Називали його «полем без межей» — таким воно було широким.

Щороку у травні, коли наступав час висаджувати рисову розсаду, багатій наймав незліченне число працівників. Якщо встигнуть вони за один

Трапилося це багато років тому.

Стояла серед гір і лісів маленька деревенька. Весело й багато жили там люди. Водили вони дружбу з білими чаплями: сила-силенна було їх у тих місцях. Прилетять, над селом покружать так у ріки сядуть. Жили селяни й чаплі у злагоді й спокої.

Але ось якось

Стояв теплий весняний день. Хейсаку пішов у гори вкосити собі сіна. Сонце ласкаве припікало, і ледачому Хейсаку захотілося відпочити й погріти спину. Він сів н а пень, став дивитися на високе блакитне небо й слухати цвірінькання горобців. Слухав-Слухав і зовсім забув про роботу. А коли йому набридло сидіти, він вийняв з кишені гральні кістки й прийнявся підкидати

За старих часів, у глибоку старовину, були у одного мікадо мисливські вгіддя на горах, багаті звіром і птахом. Якось раз улаштували для нього кераи облаву на лисиць.

Раптом вискочила з кущів тисячолітня біла лисиця, причаїлася у самих ніг одного керая, по імені Ясунари, і просить-молить його зі сльозами:

- Змилуйся,