Посперечалися одного разу звірі – хто швидше всіх бігає. Вовк говорить:

- Я всіх швидше! Як побіжу – тільки чагарник у очах миготить так вітер у вухах свистить!

Ведмідь говорить:

- Ні, однак, я найшвидший! Як побіжу – дерева тріскотять, суки у різні сторони розлітаються!

Лисиця

Давним давно, багато років тому, на устя п'яти глибоководних, рік із широкими долинами й палаючими мисами, під деревом з густими галузями жив був Тивгунай молодець. Цей молодець не знав ні батька, ні матері, не знав, чи грозою, чи жінкою породжений або сам з колиски вийшов – був сиротою. Перегриз він зубами шелюга й, звивши тятиву, зробив собі маленький мисливський лук з лика шелюги. Та жив,

Жили разом два брати, Нивеникен і Кукеки. Кукеки додому дрова носив, чай кип'ятив, а Нивеникен із самого раннього ранку йшов на полювання. Нивеникен був такий знаменитий мисливець, що брати свій намет зміцнювали головами й ногами диких оленів.

Одного разу Кукеки сидячи у чумі, почув спів жінок. Вони співали:

Коли

Жила у горах гарна дівчина, Асаткан. Було у неї багато оленів. Ось став її у дружин кликати чорт – авахи.

Дівчина відповідає:

- Прижени, не сходячи з місця, усіх моїх оленів. Тоді я до тебе прийду.

Став авахи кричати, свистати. Піднявся вітер. Олені

Жив у тайзі на березі великої ріки один евенк мисливець із дружиною й дитиною. Одного разу ввечері дружина пішла далеко від чуму рвати траву для устілок у олочи. Рвала у темряві траву й чиї те волосся смикнула. Злякалася жінка, потім догадалася, що це людина

Жив один мужик з бабусею матір'ю й молодою дружиною. Полював. Одного разу відправився на полювання. Ідучи по тайзі, побачив Кингира залізний птаха. Кингир летить, гримить: Кингир, кингир! Підлетів до мужика. Схопив його за голову й поніс. На скелі, у каменях, перебувають дитинчата птаха. Кингир приніс мужика у своє гніздо, до дитинчат. Заговорив Кингир:

- Сьогодні

Старий прийшов до евенків, говорить їм:

- Ви, евенки, лижі собі зробіть. Ті сталі старого запитувати:

- Дідусь, як же ми лижі собі зробимо?

Дід відповідає:

- Ви кінці у дощок загніть. На цих лижах ходите, білок промишляйте.

Евенки знову стали старого

Іде евенк по лісу. Чує – шум по тайзі лунає. Змія з ведмедем б'ються. Ніхто з них побороти не може. Побачив ведмідь людини й став його просити:

- Допоможи мені змієві перемогти, тобі століття допомагати буду, Побачила змія людини, звернулася до нього:

- Допоможи мені, мисливець, ведмедя вбити. На дно моря віднесу тебе й чудо тобі покаджу. Подумав подумала

Біля чуму, на синьому снігу, три собаки сиділи: пастушача Оронка, мисливська Лайка, їздова Нартка. Собаки сперечалися. Оронка похвалялася:

- Я людині перша помічниця, мені жирний шматок він кине. Я йому стережу найдорожче – оленів!

- Дурна ти, Оронка., я кращий собака, – відповідає Нартка, – мені людей жирна шматок кине. Я воджу його доброо,

Лиса прийшла до дідка й говорить йому:

- Дідусь, давай я оленів твоїх попасу. Ти старий, дідусь, на холоді замерзаєш, а я молода. Дідок лисові запитує:

- А ти, лисиця, знаєш, який оленям мохи потрібний?

- Знаю, дідусь, – відповідає лисиця, – дуже добре знаю Дідок пішов, відпустив оленів і говорить:

- Дивися, лисиця, ліпше паси оленів, щоб жирні