Було це у давні-предавні часи. У одній країні правил добрий, слушний цар. Далеко простяглося його царство. Аллах щедро наділив його всім: пошаною й повагою, знатністю й безмірним багатством. Та лише одним він був обділений: не було у нього дітей. Сам цар і його віддана дружина день і ніч молили бога:

- Про боже!

Жив колись цар. Та була у нього єдина дочка, у якій він душі не сподівався. Царівна вже досяглася повноліття, і всі навколо не утомлювалися дивуватися її рідкій красі й зачаруванню. Але з віком, як відомо, дочки доставляють батькам усе більше турбот.

Так було й цього разу.

Прийшов

Жили у одному селі два брати. Старшого кликали Хусне, молодшого - Зире. Обоє минулого страшенними ледарями й ледарями, обоє всіляко уникали будь-якої праці й жили, палець про палець не вдаривши по власній ох, оте.

Дід і батько залишили їм багата спадщина - багато грошей, великі землі. Але брати нітрохи не препомножили ці багатства. Напроти, стали витрачати,

Призвав якось всевишній до себе одного провісника й говорить:

- Надумав я зробити тебе бідняком. Вибирай, що для тебе краще: стати бідним у молодості або у старості.

Помізкував провісник і відповідає:

- Піду пораджуся із дружиною.

Прийшов він до дружини, стали вони

У деякому царстві, у далекій державі правил цар, у якого було сім дочок. Призвав він їх одного разу до себеи запитав:

- Скажіть мені, дочки мої люб'язні, що приходить вам у голову, коли ви думаєте про мене? Сама старша відразу відповіла:

- При думці про вас мені завжди згадується

У давні-предавні часи жив цар, відомий своимблагородством. Поголоска про його справедливість облетіла всю країну. Усі його піддані були щасливі й задоволені.

Одного разу, коли ранком цар перед дзеркалом робив свій туалет, він помітив у бороді й на голові кілька сивих волосків. Це глибоко засмутило його, тому що сивина, що з'явився, була першим

Жили-Минулого два брати. У одного з них було три сини, а у іншого - дочка.

Незабаром перший брат умер. Прийшли його сини до свого дядечко й говорять:

- Віддай нам, дядечко, свою дочку. Ми прагнемо одружитися на ній.

- Але дочка-те у мене одна, а вас троє, - говорить дядечко.

Розповідають, що колись на одному острові жили два брати. Старшого кликали Калу - Чорний, а молодшого - Лалу - Рудий. Брати рано втратилися батьків і перебивалися на свої скромні заробітки. Калу ловив у море рибу й торгував нею, а Лалу трудився у поле.

Коли Калу

Жив-Був цар, і не було у нього сина. Покликав він святого й попросив його помолитися богу, щоб той даровал йому спадкоємця. Та незабаром народився у царя син, якого він назвав Лал Бадшах.

Виріс Лал Бадшах і говорить батькові:

- Жені

Навчені життям старі говорять, що людина розумна незалежно від того, багатий він або бідний. Природа наділяє людей розумом за своїм розсудом.

Буває, дурість багатого прикривається достатком і пишністю, а мудрість іншого бідняка гине у нестатку. Ось як розповідається про це у історії про пастуха й царевича.

Жив колись цар, і був у нього