У чудесній місцевості Лиу-Дзонг правил добрий намісник по імені Ючанг Гьялпо, але у нього була препогана дружина. Усе додавали до її імені слово «відьма», тому йменувалася вона не інакше як Відьма Карма Норзом. Та у них була служниця — нічим не краще, чим відьма-дружина, кликали її Балай Кушок. Вона всіляко підбивала відьму творити зло й допомагала їй у її мерзенних діяннях. Ось так воно

Колись існували два королівства, що володіли рівною міццю й багатством, і розташовані вони були по двом берегам великої ріки. Протягом багатьох лет вони жили один з одним у світі, і їх жителі вільно переміщалися з одного королівства у інше. Тепер, коли королі зостарилися їх уже не цікавили битви

Ця історія приключилася у Тибеті давним-давно. Жили-Минулого три парубки. Один, по імені Пунцок, був сином вождя, другий, Вангду, походив з багатої сім'ї, а третій, Топгьял, був бідняком. Вони були дуже дружні між собою й, коли було потрібно розв'язати якусь проблему, говорили, що одна

Давним-давно у далекій країні жила дуже жадібна людина по імені Вангден. Незважаючи на те що він цілий рік збирав з жителів усілякі податки, йому усе видалося мало. Селяни віддавали йому останнє, і єдине, що їм залишалося після поборів, це їх власні сліди й тіні. Селянин по імені Цедуб був настільки

На краю села жила особняком сім'я — мати й п'ятеро синів. Батько вмер, коли діти були зовсім маленькими, і матері довелося їх виховувати самої. Протягом довгих років вона трудилася днями й ночами для того, щоб прокормити своїх синів. А тепер, коли вони вже були досить дорослими, мати почала подумувати про те, що пора б їм одружитися й звістки самостійне життя. Але оскільки у неї не вистачало

Многo-Багато років тому жив-була людей по імені Джи-Зин-Мей. У нього було сім овець, яких він дуже любив: кормил їх удосталь солодкою травою, пас на прекрасних лугах. Та вони у свою чергу платили йому тим же: у Джи-Зин-Мея ніколи не переводилися у будинку молоко й вовна. За всі роки

Жив-Був одного разу король по імені Кьяга Гьялпо. Серед його численних слуг були мати й син.

«Мама, мама, учора вночі мені приснився дуже дивний сон про те, що я успадкую трон нашого короля», — сказав якось син.

Мати шикнула на нього й веліла тримати мову за зубами, а то раптом король, почувши про це, покарає їх або навіть вижене зі служби.

Але мати

Колись простій, благочестива людина жила у печері на окраїні села. Єдине, що у нього було коштовного, це набір із семи срібних чаш для підношення води божествам на вівтарі. Ці чаші були дуже дороги йому, і не тому, що були зроблені зі срібла, а тому, що йому було більше нема чого піднести божествам, крім семи чаш чистої води

Якось раз, коли одна жінка похилого віку мила ноги, з її щиколотки вистрибнуло жабеня. Жінка жахливо розсердилася й розладналася через те, що несподівано породила жабу, а не людину. Та і яка могла бути радість, що та вискочила з її ноги. Вона захотіла вбити жабеняти.

« Будь ласка, не вбивай мене, — заблагало жабеня, — я буду працювати й відплачу тобі за твою доброту»

У старі добрі часи, коли злодійство було рідкістю, а чесність звичною справою, у деякому селі жили один злодій і один шахрай, і кожний з них превстигнув у своєму ремеслі. Вони були наслишани друг про друга, але так жодного разу й не зустрілися за довгі роки.

Саме смішне, що обоє вони були одружені