Жила-Була у гнізді на дубі сорока зі своїми сорочатами. Якось раз зранку прийшла до дуба лиса й говорить, що з голоду вмирає, нехай, мол,

Сорока віддасть їй одного пташеняти.

- Ні, не віддам, - відповідає сорока.

- Прагнеш їсти, сама побери.

- Не віддаси

У одного батька було двоє синів. Старший був тихої вдачі, а молодший -веселий, вічно жартував. Ім'я його було Педро, а люди кликали - Педро-Жартівник. Одного разу батько покликав синів і сказав:

- Синки, прийде одному з вас піти наймитувати. Ми дуже бідні. Так сказав батько й послав старшого сина у служіння до поміщика. Поміщик із дружиною займали

Була у короля й королеви одна-єдина дочка, але ось королева вмерла, і король знову одружився. Усі б добре, так у нової королеви теж народилася дочка. Не злюбила тоді королева пасербицю. Усе що-небудь їй недобре зробить. Та чим більше рідна дочка підростає, тем нерідний гірше. Тримають її як на побігеньках - те стирати пошлють, то велять за водою на струмок сходити, то ще чого придумають.

Давним-давно у маленькому будиночку на краю села жила бідна сирота. З раннього дитинства вона працювала на хазяїна, усе літо пасла ове; у горах, пряла пряжу, у'язала панчохи й рукавиці, а взимку від ранньої зорі до пізнього вечора ткала. Ішло час, і з бідної сирітки виросла деви;а пригожа так у роботі

Колись мир був цілим і складався із чотирьох елементів: це були вода, вогонь, вітер і совість. Але розв'язали вони якось розділитися й вибрати кожному свій шлях. Першої сказала вода: зараз ми розстанемося, але ж у мені будуть потребувати будь-якої день. Знайдете мене у центрі землі й у морях. Потім сказав вогонь: зараз ми розстанемося

Жили на світі чоловік і дружина, і не було у них дітей. Просили вони Бога, щоб сина їм послав, хоч самого маленького. Просили-Просили, і народився у них син, маленький, як зернятко гороху. Так і назвали його Горошинкою. Тільки він на світло з'явився, як говорить матері:

- Матінка, я хліба прагну.

Дала йому мати коровай. А він з'їв і ще просить. Мати ще дала, потім ще й ще. З'їв

Гірських селищах Андалузії вулиці так вузькі й будинку коштують так близько друг до друга, що жителі можуть привітатися за руку, не виходячи з будинку. Перехожий, зустрівши осла з поклажею, неодмінно повинен звільнити дорогу, а більші кошики, навьюченние на тварин, зачіпають навіть стіни будинків.

У старожитні часи не було нічого дивного у тому, що кілька поколінь жили під одним дахом. Усі звичайно існували у злагоді й спокої, але ось що трапилося у будинку одного чоловіка, чия сім'я, крім нього самого, складалася з його дружини, сина й старого батька. Невістка не злюбила свого старого свекра

Занадилася лисиця у курятник через діру у стіні лазити, так таку вузьку, що ледь протискувалася. Тому остерігалася вона більше двох курей за раз з'їдати, а то живіт наб'є й у діру не пролізе. З'їсть, бувало, одну курку й пробує: пройде чи у діру. Якщо проходить, іншу їсть. Потім ще раз спробує, бачить:

Жили-Минулого чоловік із дружиною. Чоловік дуже любив ловити рибу, але рідко-рідко вдавалося йому піймати хоч що-небудь. Та ось одного разу йому повезло: він вийшов з будинку раннім ранком і піймав у один присід дев'ять форелей. Дуже задоволений прийшов він додому й сказав дружині: - Сьогодні у мене удача: я піймав дев'ять форелей,