Давним-давно це було. Ішов якось селянин по занедбаній стежці, і раптом ньому зустрів тенгу. А треба сказати, що тенгу селянин знав тільки по картинках. Углядівши селянина, чудовисько закричало громовим голосом:

- Агов, ти, людей! Знай, що від мене ще ніхто не йшов, не здумай і ти бігти! Я тебе зараз знімання! Готуйся!

Селянин увесь затремтів, але зібрався з духом і відповів:

- А я дуже

За старих часів, у далеку старовину, у собаки було всього три ноги: дві передні й одна задня. На трьох ногах далеко не поскакаєш. Прийшов собака до старшого з богів і просить:

- Ніс у мене гарний, чує будь-яку дичину; вуха гарні, чують кожний шерех; але до чого вони, якщо мені на трьох ногах нікого не наздогнати? Будь ласка,

Давним-давно у одному сільці жили бідні старий з бабою.

Одного разу старий відправився у гори за дерном. Тільки він зібрався було відпочити, як неподалік почув слабкий писк. Старий здивувався й пішов у ту сторону, звідки доносилися звуки. Там на галявинці він побачив, як боролися дві миші - худа й товста. Сховавшись у тіні дерева,

Хазяїн дістав десь вербовий паросток і посадив у себе у саду. Це була верба рідкої породи. Хазяїн беріг паросток, сам поливав його щодня. Але ось хазяїнові довелося на тиждень виїхати. Він покликав слугу й сказав йому:

- Дивися гарненько за паростком:

Якось раз видалося небувало жарке літо. Сонце пекло день за вдень, а дощу усе не було. Настала жорстока посуха. Пересохнув навіть старий колодязь у Кіото, де жила одна жаба. Думала вона, думала, як їй бути, і розв'язала переселитися у інше місце.

- Осака, говорять,

Давним-давно жив у селі Асано старий. Кликали його Гоемон. Це був незвичайний старий: на правій щоці у нього стирчала шишка. Більша кругла шишка, схожа на гарне яблуко.

Коли Гоемон дивився ліворуч, він усе бачив. А коли дивився праворуч, те бачив тільки свою шишку. Це йому дуже не подобалося.

Давно, давно це було. На одному з островів Мацусйма жив у сільському храмі хлопчик по іменам Миятие. Тихий і замислений, вдачею й особою він був схожий на дівчину. Не вабили його жваві ігри однолітків. Найбільше на світі любив Миятие складати вірші.

Не раз «посилав він свої танка у столицю, і самі прославлені поети

Трапилося це дуже-дуже давно. Жив у одному селі багатій. Грошей у нього було так добра всякого сила-силенна. Та усе б було нічого, якби не був той багатій скнарою, яких світло не бачило.

Ось якось раз у самий переддень Нового року постукав до нього у будинок сивоволосий мандрівник.

- Пусти мене погрітися, - попросив він.- Змерзнув я, та й голодний.

У давні-предавні часи жили у одному рибацькому сільці чоловік із дружиною. Жили вони дружно, так тільки ось лихо - дітей у них не було. Щодня ходила дружина у храм богам молитися, усе просила їх: Пошліть нам на радість хоч яке дитя!.

Зглянулися, нарешті, боги. Народилася у дружини із чоловіком

За старих часів, у далеку старовину, жив один князь. Була у нього законна дружина, але він про неї й думати забув з тих пір, як побрав собі молоду наложницю. Дні і ночі проводив князь у спокоях своєї улюбленої, а покинута дружина обливалася сльозами. Тільки й утіхи їй було, що відіграти на цитрі