З дитячих років слил Сахас Синх непосидою й бешкетником. Був він у батька з матір'ю єдиним сином, любили вони його без пам'яті й балували неабияк. До домашніх справ душу у нього не лежала, зате на диких звірів полювати пристрастився він сизмальства. Для нього нічого не коштувало також

У одному сільці жив ткач. Була у нього дружина - жінка проста й роботяща. Обоє вони трудилися не розгинаючи спини, а з бідності не вилазили. Ось раз і говорить дружина чоловікові:

- Збирайся-но у шлях, подивися чужі краї. Може, хоч там випаде тобі удача.

Ткач погодився й став збиратися у дорогу.

На краю маленької деревеньки жив селянин Кижаван. Він був дуже бідний і не мав ніякої родички, навіть далеких. Але Кижаван не горював: він дружив з усіма лісовими жителями - звірами й птахами. А у кого багато друзів, той хіба нудьгує коли-небудь?! Кижаван добре знав мову звірів і птахів. Зустріне він кого-небудь із лісових мешканців, поговорить із ним - і легко

Давним-давно, говорять, це трапилося. Один сантал на святі сохре так напився, що звалився без пам'яті на порожній вулиці, прямо у себе під забором. А запівніч по вулиці їхав на слонові цар, кудись по своїх справах направлявся. Сантал зачув, що хтось їде; на ноги йому було не встати, так він лежачи прийнявся похвалятися.

- Чий це слон? - кричить.

Давним-давно на півдні Індії на березі океану стояв порт Чинчин. Це було велике торговельне місто. Туди приїжджали багаті купці з різних країн. Усі товари, які везли з Південної Індії у Китай, на острів Бали, на Яву, на Суматру й у інші країни, ішли через Чинчин. У цім місті жив купець по імені Бхауджик.

Багато років тому - тисячу, а може, і більше - наші діди й прадіди, люди кота, добували собі їжа тим, що щодня на полювання ходили. Ось одного разу прийшли мисливці у ліс і бачать: сидить на баньяновом дереві пташка карваки п жалібно так заливається: " Чік-Чік-Чік!"

Якийсь полигар украв кобилу у сільського старости й, щоб староста не зміг довести, що це його кінь, відстриг їй хвіст. Староста подав на полигара до суду. Розбирав позов сам правитель країни. У якості свідка обидві сторони представили крамаря-сеттияра зі свого села.

Сеттияр же, помізкувавши,

Говорять, що замолоду своєї Тенали Рамакришна поклонявся чорній богині Розжарюй. У славу цієї великої богині він прочитав безліч молитов і заклинань, розморював себе довгим постом, приносив рясні жертви її храмам. Богиня Розжарюй була задоволена настільки ревним служінням свого юного бхакта й розв'язала сама нагородити його. Одного разу вночі вона з'явилася

Жив був багатій. Було у нього багато корів і великий-превеликий бик. Коли череда гнали пастися у ліс, тигр завжди говорив: "З'їсти б мені цього бика, він такий жирний. Я багато днів був би ситий".

Був там ще злодій. Він теж завжди говорив: "Украсти б мені цього бика. Я б продав його й одержав купу грошей".

Якось раз тигр і справді розв'язав потягти бика.

Якось уночі на горище до сеттияру заліз злодій. Хазяїн догадався про це по шерехах над головою. "Добре б покликати сусідів, - подумав купець. - Але раптом цей розбійник збройний? Якщо я підніму лемент, він приріже нас із дружиною у ту ж хвилину".

Приліг сеттияр поруч із дружиною й завела така розмова:

- Жінка, якби у нас народилася