Косуке й Оцукити жили по сусідству. Сім'я Косуке була жадібна й нечесна, а у сім'ї Оцукити всі були чесні й добрі. Косуке був дуже багатий, а Оцукити дуже бідний. Справа була навесні. Під дахом будинку Оцукити звила ластівка собі гніздо й вивела трьох пташенят. Та ось одного разу один із пташенят випав із гнізда й зламав собі лапку. Це помітив Оцукити. Він пошкодував пташеняа й перев'язав йому лапку. Незабаром настала осінь, і усе ластівки полетіли у південні краї. Серед них була й ластівка зі зламаною лапкою.
Коли птаха прилетіли на південь, ця ластівка розповіла цареві ластівок про те, як допоміг їй Оцукити. Цар ластівок уважно вислухав її оповідання й сказав:
- Це дуже добра людина. Коли ти наступною весною полетиш туди, треба буде чим-небудь віддячити його.
Знову прийшла весна, і ластівки повернулися у гніздо під дахом будинку Оцукити. Одного разу, коли Оцукити вийшов у двір, ластівка, якої він допоміг минулої навесні, упустила перед ним якесь насіннячка. Оцукити підібрав його й посадив у куті саду. Незабаром посаджене насіння дало паросток, з нього виросла лоза, на ній зацвіли білі квіти, а потім дозріли дві величезні гарбузи-горлянки.
Оцукити розрізав одну з них. Вона виявилася такий ароматної, що Оцукити розв'язав її спробувати. Смак у гарбуза теж був надзвичайно приємний, і добрий Оцукити скликав усіх жителів села, щоб почастувати їх.
Усі його односільчани із задоволенням їли гарбуз і присуджували: Як смачно, як смачно! Другий гарбуз-горлянку Оцукити поклав сушити на сонце.
Коли гарбуз висохнув, він розламав її й побачив, що вона наповнена золотими монетами.
Ось добре-те! - подумав Оцукити й став перекладати монети з гарбуза у інше місце. Але дивна справа! Скільки він їх не перекладав, гарбуз знову наподнялась монетами. Так Оцукити відразу став багатієм. Сусід Косуке довідався про це й сповнився заздрості. Він відправився до Оцукити й побрав у нього одне ласточкино гніздо. Скоро у ньому вивелися пташенята, але, скільки Косуке не чекав, жоден з них не падав із гнізда.
Тоді, згоряючи з нетерпіння, Косуке кинув у гніздо камінь. Один із пташенят з переляку злетів, упав на землю й ушкодив собі лапку. Косуке зрадів й перев'язав її. Настала осінь, і ластівки знову полетіли у південні краї. А Косуке подумав: Ось добре! Прийде весна, і, напевно, ластівки мене віддячать, як Оцукити. Коли ластівки прилетіли на південь, та, що ушкодила лапку через кинутий у гніздо камінь, розповіла про цей випадок паную ластівок.
- Такої кепської людину слід покарати, - сказав цар. Навесні ластівки повернулися у гніздо під дахом будинку Косуке. Одного разу Косуке вийшов у двір і побачив ластівку з ушкодженою лапкою, яка кинула перед ним якесь насіннячка.
- Нарешті я одержу винагороду!
Із цими словами Косуке підібрав насіннячка й посадив його у куті свого саду. Незабаром посаджене насіння дало паросток, з нього виросла лоза, на лозі зацвіли білі квіти, а потім дозріли й дві величезні гарбузи-горлянки.
Тоді Косуке, наслідуючи Оцукити, розрізав одну з них і запросив на частування жителів села. Але гарбуз виявився такий гіркої й твердої, що у усіх проспівало рота від першого ж шматка, і гості дуже розсердилися.
Але жадібний Косуке подумав: Ну добре, нехай перший гарбуз був гіркий і тверда, зате якщо у другий виявляться золоті монети, усе буде добре. Та він поклав другий гарбуз-горлянку сушитися на сонце.
Коли висохне ця горлянка, я одержу незліченну кількість золотих монет; мабуть, потрібно приготувати для них місце, - розв'язав жадібний Косуке. Та поки гарбуз-горлянка сушилася, він приготував безліч таких величезних ящиків, що їх не можна було й у будинок витягти.
Скоро горлянка зовсім висохнула, і Косуке, смакуючи радість, розколов її. Але замість золотих монет з неї повалив чорний дим. Це було так зненацька, що Косуке, вражений, упав особою на землю.
Лежачи ниць, жадібний Косуке затурбувався: Як би через цей дим не трапилося пожежі й не згоріли мій будинок і усе моє майно!
Незабаром дим розсіявся й Косуке піднявся. Будинок був цілий. Але дивна справа! Коштовності й золото, надійно заховані у будинку, зникли разом із цим дивним димом.
Так чесний і добрий Оцукити став багатою людиною, а нечесний і жадібний Косуке перетворився у бідняка.