Одного разу ввечері Хебо сиділа у входу у хатину й мріяла про майбутнє. Вона бачила себе дружиною прекрасної, ставної й багатої людини, представляла, як вона живе у розкоші, має безліч рабів, які повністю рятують її від усякої роботи. Їй видалося, що щастя й благополуччя залежать від її надзвичайної краси.

Дідусь Лев покликав усіх тварин і сказав:

- Нам необхідно мати поблизу озеро із чистою водою. Те озеро, куди ми ходимо пити, дуже далеко. Давайте усе разом викопаємо більшу яму, а дощі наповнять її водою.

Та всі звірі погодилися. Кожний прийшов зі своєю

Скільки років пройшло з тих пір? Ніхто не знає. Одне тільки можна сказати із упевненістю, що описувані події відбулися у дуже давні часи, ще задовго до того, як на цю землю прийшли португальці.

Та незважаючи на те що безліч минулих років заслонили собою головна діюча

Жив-Була одна бідна людина, такий бідний, що бідніше його нікого не було. Зате він умів робити те, чого не вміли робити інші. Він умів чаклувати. Тільки своїм чаклунством він не міг принести самому собі благо, тому що інакше втратився б цього дарунка.

Ось так жив він один,

Було це дуже давно, на просторих землях Кисами, у володіннях великого вождя Кимони диа Зонги. Одного разу ввечері, коли люди похилого віку сиділи під покровом дерева, що служив удень притулком від сонця, а присмерком - місцем дружніх бесід, коли молодь веселилася при світлі багать, загальну увагу залучив Мукиланго. Відомий своєї зухвалістю й відвагою, він голосно сперечався

Жили-Минулого чоловік і дружина. Прожили вони дружно багато років, але не мали дітей. Одного разу вночі дружині приснився сон.

- Добра жінка, - сказав їй незнайомий голос, - твоє бажання здійсниться. Ти народиш близнюків - двох дівчинок. Та назвеш їх: одну

Жив-Був старий вождь. У нього був собака. Одного разу якийсь незнайомець-мисливець попросив у вождя пристановища. Та вождь не відмовив йому у притулку.

Через якийсь час прибулець обкрав вождя й утік. Злодій знав, що за ним буде погоня, і сховався у високій

У Леву у господарстві був козел, а у Шакала не було козла. Він мав тільки

Одну козу. Шакал пішов до Леву й сказав:

- Великий пан, дай мені, будь ласка, на кілька Днів твого козла, щоб моя коза могла народити цапеняти. Коли вона народить, я поверну тобі твого козла й щедро тебе віддячу.

Лев дав йому свого козла, і коза, яка належала Шакалові, у покладений час народила

У Мангусти була норка у підніжжя високого дерева. А у дуплі цього дерева жив Пацюк. Коли Мангуста й Пацюк сиділи у своїх норках, прилетіла Горлиця, села на гілку й прийнялася голосно співати, тому що нічого іншого вона робити не вміла. Мангуста, побоюючись, що голосна пісня

Жили-Минулого чоловік і дружина, і було у них багато дітей. Одного разу дружина, яка завжди мучилася тому, що не знала, чим нагодувати дітей, розв'язала утопити у ріці трьох старші хлопчиків. Що задумала, то й зробила.

Але два хлопчики із трьох уміли плавати й тому урятувалися. Втопив тільки молодший. Доплили брати до іншого берега й вийшли