Було так або не було, а жив у Бахтаристане вовк. Ніяк не міг він наїстися досита, щодня задирав трохи овець, начебто шлунок вівці був для нього скатертиною, а серце й печінка ласощами. Пастухи не знали, що й робити, і нарешті обзавелися сабоними вівчарками. Ті кілька раз порядком покусали вовка, коли той намагався підійти до череди, і він більше

Розповідають, начебто правил у одній країні якийсь благочестивий і мудрий султан по імені Санджар, з незвичайним тщанием, що вникав у справи держави й підданих, не покладаючись у цьому на свої наближені. Перемінивши багате облаченье на прості одяги бурлаки, ходив він уночі по вулицях міста, днем же у плаття калан-дарунка відправлявся на базар, де збиралася безліч народу, і там, невпізнаний,

За старих часів жила одна бідна людина. У нього було дев'ять синів і одна дочка. Старші брати нічим не виділялися, а у молодшого минулого золоті волосся. Кликали його Тотамбай. Була у них на всіх одна кобилиця. Жеребилася вона щороку, але щораз спускалося з неба чорна хмара й викрадала лошати. Брати вартували по черзі, але нічого не змогли зробити.

Настала чергу вартувати лоша молодшому

Було це або не було, але говорять, що у одному саду на апельсиновому дереві ворона звила собі гніздо. Вона розв'язала знести яйця, вивести пташенят, виростити їх і навчити літати.

Ворона знесла п'ять або шість яєць, двадцять один день зігрівала їхнім теплом свого тіла - і ось з яєць вилупилися пташенята. Тепер у ворони додалося турбот: щодня літала вона те туди,

Вуста розповідачів казок доносять до нас повість, розказану колись Абдаллахом Аббасом про те, як одного разу до нього у будинок прийшов спотворений шрамом людей, на особі якого був чіткий слід ляпасу. Та ось що відбулося далі.

Побачивши цієї людину, гості Абдаллаха Аббаса відчули незручність і стиснення, перервали свою

Було це або не було, але говорять, що за старих часів жили чоловік із дружиною. Дружина була роботяща, старанна, а чоловік ледар і ледар. Через його лінь вони постійно сварилися. Нарешті дружина не витримала й сказала чоловікові:

- Слухай, чоловік,

Розповідають, начебто у царювання великого Аурангзеба якийсь багатий купець по імені Ходжа Махди відправився з Бухари у Індію. Там він познайомився з Мусалламханом, одним із семи тисяч емірів, і так вони довелися по серцю один одному, що були завжди нерозлучні.

Обійняті заздрістю наближені Аурангзеба донесли своєму володареві, нібито

Чули ви приказку: що легко дістається, легко й губиться? Про це вам і казка розповість.

Жив горобець у гнізді на самому верху стіни. Одного разу він полетів у степ за водою й кормом. Раптом вітер приніс із бавовняного поля бавовняне насіннячка й упустив його на землю. Горобець схопив його дзьобом і приніс до себе у гніздо, показав птахам-сусідам і запитує:

- Що це таке?

- Це бавовняне

Було це або не було, але говорять, що за давніх часів жив одна людина по імені Мехзияр. Він був бідний і думав тільки про те, як би поїсти досита, відкласти про чорний день хоч пари мідних монет і коли-небудь стати перед богом. Та ось мрії його здійснилися.

Одного разу у морозну зимову

Одного разу взимку, коли було дуже холодно, вовк бродив по горах, видобуток шукав. А неподалік бігала голодна лисиця - вона теж кілька днів нічого не їла.

Лисиця побачила вовка, підійшла до нього привітатися й запитує:

- Як поживаєш, друже?

- Гірше