Жив-Був старий так баба, у них було три дочки. Старий пішов у комору крупку брати; побрав крупку, поніс додому, а на мішку-те була дірка; крупу-те у неї сиплеться так сиплеться. Прийшов додому. Баба запитує: «Де крупка?» — а крупка вся висипалася. Пішов старий

Жила-Була баба, у неї син Іван. Раз Іван виїхав у місто, а баба одна залишилася будинку. Зайшли до неї два солдати й просять чого-небудь поїсти горяченького. А баба скупа була й говорить:

- Нічого у мене немає горяченького, грубка не топлена й щички не варені.

А у самої у грубці півень

У одному місті жив купець із купчихою, і дав їм господь сина не по роках тямущого, по імені Василя. Раз якось обідали вони втрьох; а над столом висів у клітці соловей і так жалібно співав, що купець не витерпів і проговорив: «Якщо б знайшла така людина, яка відгадала б мені

Жив на світі цар; ім'я його було Олександр Македонський. Це було за старих часів, давно-давно, так що ні діди, ні прадіди, ні прапрадіди, ні пращури наші не запам'ятають. Цар цей був з богатирів богатир. Ніякий силач у світлі не міг перемогти його. Він любив воювати, і військо у нього було всі начисто богатирі. На кого не піде войною цар Олександр Македонський — усе переможе. Та скорив

У якімсь царстві, у якійсь державі жив-був цар по імені Ахридей, і той цар жив зі своєю супругою Дарьею багато років, а дітей не мав. Уже приходили вони до старості, і почали богу молитися, щоб даровал їм дітище. Скоро після того цариця Дар'я обеременела, і чрез звичайний час народила прекрасну дочок, яку назвали Луною;

Жив мужик з дружиною, і у них були три дочки: дві — нарядници, витівниці, а третя — простувата, і кличуть її сестри, а за ними й батько й мати, дурочкой. Дурочку скрізь штовхають, у усі помикают, працювати змушують; вона не мовить і слова, на усе готова: і траву поле,

Жив-Був мужик; умирає його батько й говорить: «Ти, мій син, живи так, щоб ти нікому не кланявся, а тобі б усе кланялися, і калачі б їв з медом!» Умер батько, а цей мужик живе рік, прожив сто рублів, нікому не кланявся й усі калачі їв з медом. Живе інший, прожив іншу сотню, на третій

У старожитні роки жили-минулого у одному селі два молоді хлопці; жили вони дружно, разом по бесідах ходили, один одного за рідного брата почитали. Зробили вони між собою така угода: хто з них стане вперед одружитися, тому кликати свого товариша на весілля; чи живий

Ось жили заєць і лисиця. У зайця була хатинка луб'яна, а у лисаньки крижана. У теплий час у лисаньки хатинка станула. Пропала зовсім. Ось стала лисанька на зайця нарікати: «У зайця хатинка є, а у мене немає. Дай-но я його вижену».

Прийшла лиса до зайця: «Заєць, заєць, я тебе прагну вигнати».- « За що?» — « У мене хатинки ні, я у твоїй буду жити!» — «Не піду!» — «Ступай, а то я тебе

Не у якому царстві, не у якому державі жив-був мужик і з хозяюшкою. Живе він багатою рукою, усього у нього досить, капітал гарний має. Та говорять вони проміж собою, сидячи з хозяйкою: «Ось, господарка, досить усього у нас, тільки у нас дітей немає; станемо просити бога, либонь господь нам створить