Ось жили заєць і лисиця. У зайця була хатинка луб'яна, а у лисаньки крижана. У теплий час у лисаньки хатинка станула. Пропала зовсім. Ось стала лисанька на зайця нарікати: «У зайця хатинка є, а у мене немає. Дай-но я його вижену».
Прийшла лиса до зайця: «Заєць, заєць, я тебе прагну вигнати».- « За що?» — « У мене хатинки ні, я у твоїй буду жити!» — «Не піду!» — «Ступай, а то я тебе розірву!»
А із зайцем котик жив. Лисиця їх обох вигнала. Заєць по дорозі пішов, а котик на сінник заліз.
Іде заєць по дорозі, гірко плаче. Бачить: на лузі бик пасеться. Почув бик — заєць плаче, підійшов до нього: «Що ти, заинька, плачеш?» — « Як же мені не плакати? Лисиця мене з хатинки вигнала. Де мені зиму зимувати? Підемо лисові виженемо», - говорить заєць. А бик у відповідь: «Пішов би я лисові виганяти, так корів у мене вовк перетаскає!»
Пішов далі зайчик по дорозі, гірко плаче. Дивиться: баран овець пасе. Почув баран — заєць плаче, підійшов до нього: «Що, заєць, плачеш?» — « Як же мені не плакати? Лисиця мене з хатинки вигнала. Де мені зиму зимувати? Підемо лисові виженемо». А баран у відповідь: «Я б пішов з тобою лисові виганяти, так боюся: вовк усіх овець перетаскає».
Не пішов і баран.
Іде далі заєць по дорозі, гірко плаче. Бачить: пасеться свиня з поросятками на лузі. Підійшла свиня до зайця й говорить: «Що ти, заинька, плачеш?» — « Як же мені не плакати? Лисиця мене з хатинки вигнала. Де мені зиму зимувати? Підемо лисові виженемо». А свиня у відповідь: «Пішла б я лисові виганяти, так налетить вовк на поросят, усіх їх перетаскає!»
Пішов далі зайчик по дорозі, гірко плаче. А при дорозі гусак гусяток пасе. Запитує гусак зайця: «Що ти, заинька, плачеш?» — « Як же мені не плакати? Лисиця мене з хатинки вигнала. Де мені зиму зимувати? Підемо лисові виженемо». А гусак у відповідь: «Пішов би я лисові виганяти, так боюся: яструб у мене всіх гусяток перетаскає!»
Іде зайчик, плаче, розливається. А на травичці кочеток ципляток пасе. Побачив зайця, підлетів, крабоми захлопав, запитує: «Що ти, заинька, так гірко плачеш?» — « Як же мені не плакати? Лисиця мене з хатинки вигнала. Де мені зиму зимувати? Підемо лисові виженемо!» Кочеток і говорить: «Нехай мої циплятки самі погуляють, я піду з тобою лисові виганяти!»
Пішли вдвох лисові виганяти. А лисанька тим часом завела млинців і думає: «Напечу блинков, наїмся».
Стала пекти млинці.
Підходить кочеток до воріт і кричить:
Іде кочет на п'ятах, На залізних милицях, Несе шаблі на плечах,
Прагне лисові погубити,
Лисиці голову срубити;
Лисиця, геть із хатинки! А лисиця й вухом не веде, млинці пече. Підходить кочеток ближче, знову кричить:
Іде кочет на п'ятах,
На залізних милицях,
Несе шаблі на плечах,
Прагне лисові погубити,
Лисиці голову срубити;
Лисиця, геть із хатинки! А лисиця кричить: «Постій, постій, тільки ніжку взую!» А сама млинці пече. Кочеток із зайцем підходять усі ближче й ближче. Кочеток знову як запече:
Іде кочет на п'ятах,
На залізних милицях,
Несе шаблі на плечах,
Прагне лисові погубити,
Лисиці голову срубити;
Лисиця, геть із хатинки! Лисиця у віконце як вискочить! А млинці залишила. Сіли заинька так кочет за стіл, котик із сінника зстрибнув, сидять троє, млинці їдять. «Тепер ми тут хазяї», - говорять.
Ось запитує заинька кочета: «Ти де будеш, кочеток, зимувати?» — «На грубці зернятка клювати», - «А ти, котик?» — « Під грубкою мишей ловити».- «Ну, а я, - говорить заинька, - буду на печі золку шурувати».
Пожили маленько, зима підходить. Біжить бик. Корів своїх кинув, холод зігнув. Стукає у хату: «Заинька, пусти мене!» А заєць у відповідь: «Не боляче допомагав ти мені лисові виганяти!» А бик реве: «Розбіжуся, розійдуся, усю хату переверну й тебе заморю!»
Запитує заєць кочета: «Пустити його аль немає?» — «Пусти, чи що, тепліше буде».
Пожили разом. Баран біжить: «Заинька, пусти зиму зимувати!» А заєць у відповідь: «Не ходив із мною лисові виганяти, а тепер з нами жити прагнеш?» Отут баран як взревет: «Розбіжуся, розійдуся, усі кути расшибу й тебе заморожу».
Запитує заєць кочета: «Пустити його, чи що?» — «Пусти, тепліше буде».
Та баран зійшов, під ліжко заліз.
Біжить свиня: «Заинька, пусти мене зиму зимувати, змерзну я!» — «Не прагла із мною йти до лисиці, — відповідає заєць, - а тепер жити прагнеш?» А свиня як заверещить: «Розсерджуся, розійдуся, усі стовпи підрию, хату розвалю й тебе знищу!» — «Пустити її, чи що?» — запитує заєць у кочета. «Пусти, тепліше буде», - говорить кочет.
Тільки свиню пустили, гусак летить: «Заинька, голубчик, пусти зиму зимувати, холодно, змерзнув я!» Заєць у відповідь: «Не боляче ти лисові із мною виганяв, а теперть жити прагнеш?» Гусак як загогоче: «Розсерджуся, розлечуся, увесь мохи зі стін повидергаю, тебе заморожу».- «Ну, пустити, чи що?»
Та гусак зійшов, сіл на крамницю. Живуть усі разом.
А лисанька усе ходить повз двір. «Скільки у зайця худобин, - думає, - як добратися до неї? Піду до вовка, ведмедя, нехай допоможуть».
Іде до ведмедя: «Здраствуй, куме!» — «Здраствуй, лисанька».- «Ну, як живеш?» — «Так ось у барліг залізу, буду лапу ссати».- «А у зайця повна худобини хата: бик, свиня, гусак, баран».- «Так ну?» — «Ідемо до зайця!» — «Ідемо».
Підмовила й вовка. Зібралася лисиця з вовком і пішли. Ведмідь із ними. Лисиця й говорить вовкові: «Тобі б, куме, першому йти: відчинив би двері, бика за хвіст, злагодив би!» — «Так не зможу я, там мабуть мужики!» — « Ні, там худобини одна!»
Ну, вовк і зійшов у хату. Бик як захріп і піддяг його на роги! Баран підчепив його, а кочет на грубці кричить: « Як куди! Як куди! Давайте його сюди, я йому голову роздзьобаю!»
Свиня вовкові ноги гризе, гусак на спину заліз, усю спину йому роздзьобав до крові. Бик піддяг вовка, підняв його так — у двері! Вовк так і покотився. «Ах ти, лисиця довгохвоста, як ти мене обдурила, - думає вовк, - так у хаті не тільки худобини, там і мужики з вилами, усього мене истикали! Я б лисові-подлянку розірвав, попадися вона мені!»
Тільки подумав, а лисиця назустріч із ведмедем іде. «Ну, лисанька, ну, кумонька, удружила мені, - вовк говорить, - подивися, як мене скалічили вилами так рогами! Один тикає, іншої допомагає, третій ноги рве, четвертий спину клює!»
Подивився ведмідь і пішов ладь від лисиці.
Підійшло літо. Усе розійшлися. Залишилися у хатинці знову лише кочеток, заєць так котик жити. А лисиця усе походжає близько вікна — як би їй зайця вижити. Походжає й співає:
Кочеток, кочеток,
Червоний гребінець,
Масляна голівонька,
Шелкова бородушка,
Визирни у віконечко!
Купці-Бояри їдуть
У червоних шликах,
У зелених чобітках,
Ремінцями підперезані,
Галунами оздоблені! Кочеток подумав — і справді їдуть! Злетів із грубки, ставні відсунув, визирнув у віконце. А лисові тільки цього й треба: стукнула його по голівці, стягнула з вікна так у мішок! Та потягла у лісочок. Ось і кличе кочеток котика:
Котинька-Мотинька,
Мене лисиця тягне
За круті гори,
За теплі води...
Котинька, заступися!
Мотинька, допоможи!.. Котик з-під грубки вилетів так навздогін за ним. Та у стрибки, і у машки! Здоровіший з мишей! Наздогнав лисицю, шаркнув її лапою — вона й покотилася, і мішок вирвався з лабетів.
Кочеток кричить, з мішка ніяк вискочити не може. А котик побрав мішок з кочетом і несе додому: «Ну, Півень, більше у вікно не визирай!» — «Не буду, не буду», - говорить Півень.
Та посейчас на грубці сидить, у вікно не дивиться.