Дуля по своїх справах у місто пішов. Справа була влітку, пекуче.

Спереду їде дядько на коні. Дуля утомилася, йому хочеться на конячці під'їхати. Він і кричить цьому дядькові:

- Здрастуйте, Якийсь Какойтович!

Дядько не розчув, як його назвали, тільки зрозумів,

Жив-Був старий зі старухою. Не вміла баба мови тримати на прив'язі; бувало, що не почує від чоловіка — зараз усе село довідається. Поки не повздорят проміж себе — ще туди-сюди, а трапиться старому з бабою побитися так поколобродити її — вона озлиться й побіжить по людях так на панський двір, усю таємницю

У деякій державі жив-був купець, у нього був син Іван. Вивчився Іван грамоті й найнявся до одному багатієві у працівники; пожив у нього три роки, одержав за весь цей час платня й зібрався додому. Іде він дорогою, а назустріч йому жебрак плететься — і хром, і сліпнув,

Та день і ніч баба гарчить, як у їй мова не занедужає? А усе на пасербицю: і не розумна, і не ставна! Піде й прийде, стане й сяде — усі не так, невлад! З ранку до вечора як заведені гусли. Набридла чоловікові, набридла всім, хоч знадвору бежи! Запріг старий кінь, затіяв

Жили бабка з дідом. Та були у них півень із куркою. Одного разу бабка з дідом посварилася. Та бабка говорить дідові: «Бери, дід, собі півня, а мені курку дай».

Ось живуть дід з півнем, і стало їм нема чого є. А бабці з курочкою добре, курочка яєчка несе. Говорить дід півневі: «Півень, Півень! Хоч не прагну я з тобою

Бувало так живало цар так цариця. У царя жонка У W принесла дівчину, так, не перехрестячись у лазні, повалила на полиць. Її нечисті й забрали. Так у того царя невістки були худі, усе посуд били. Як розіб'ють, так черепків і немає ніде. Ну, ось добре.

У тому селі жили три брати. Два гарні, а третій худючий — і його ніхто не бере на грищах. Ось він говорить: «Хоч би лесачиха прийшла

Жив-Був один купець, так з дружиною. У них народився син. Ось син росте цей, батько віддав його у вчення, навчив його всьому, і ось став уже син на віці. Отут уже прийшов час синові одружитися, батько й говорить: «Ну, Ваня, вибирай собі наречену».- « Як же я, тато, придумати не можу собі». Батько й говорить: «Ось отут наречена гарна, а ось у цього

Ай потішити вас казочкою? А казочка чудесна: є у ній діва чудові, чуда дивовижні, а батрак Шабарша із шахраїв шахрай: вуж як узявся за гуж, так неча сказати — на усе дужий! Пішов Шабарша по батраках жити так час настав лиха: ні хліба ніякого, ні овочів не народилося. Ось і думає думу хазяїн, думу

Жив чоловік із дружиною; були люди бідні, погорелие, і нема чим їм годуватися. Дітей у них не було. Чоловік дружині й говорить раз: «Ну, господарка, залишайся, а я піду у працівники».- «Ступай з богом!»

Пішов мужик куди ока дивляться. чи Довго, чи мало йшов, зустрічається йому людей: «Куди йдеш, удалий молодець?» — «Так ось у працівники найнятися».- «А на скільки

Жив-Був мужик, у нього була пегая кінь. Мужик запріг її у віз і поїхав у ліс за дровами. Тільки приїхав у ліс, а назустріч йому йде великий ведмідь. Привітався з мужиком і запитує: «Скажи, мужик, хто твою конячку пежил? Бач яка рябенька так славна!» — «Ех, брат Ведмедик! - говорить мужик. - Я сам її випестрил». - «Так хіба ти вмієш пежить?»