Жила-Була баба, у їй був син дурень. Ось одного разу знайшов дурень три горохові зерна, пішов за село й посіяв їх там. Коли горох зійшов, став він його вартувати; приходить раз на горох і побачив, що сидить на ньому журавель і клює. Дурень підкрався й піймав журавля. « ПРО! - говорить. - Я тебе

Жив-Був бідний мужик; скільки він не трудився, скільки не працював — усі немає нічого! «Ех, — думає сам із собою, — частка моя гірка! Усі дні за господарством убиваюся, а того й дивися — прийде з голоду помирати; а ось сусід мий усе своє життя на боці лежить,

Жив у лісі трудівник, тридцять років трудився він богу, і скільки не намагалася нечиста сила - ніяк не могла його збентежити. Стали чорти проміж себе думати, щоб таке йому зробити; думали-думали й ось так ухитрилися.

Обернув один нечистий мандрівником і пішов повз келію трудівника, а іншої йому назустріч, напав

Служив мужицький син бідний на службі сім років. Ну, сам себе він вів чисто, хоча військова одежа була. Сподобалася йому одне дівчисько самостійне. Він почав до неї подхаживать, її обманювати, що я тебе б бажав побрати заміж, як відслужу службу. Вона й говорить: «А що, ти тут залишишся жити?» Він відповідає їй: « Як же я тут можу залишитися жити, коли у мене будинку свої дві крамниці

Жив-Був хлопчик-сиротинка, годуватися нема чим, пішов до багатого мужика й найнявся у працівники: у рік за одну копієчку порядився. Цілий рік працював, одержав копійку, приходить до колодезю й кидає її у воду: «Коли не потоне, так поберу! Виходить, я вірно служив хазяїнові!» Копієчка потонула. Залишився на інший рік у працівниках,

У деякому царстві, у деякій державі, не саме у тому, у якому ми живемо, жив-був цар так цариця, а у цього царя не було корони. Він і став сбирать своє царство й зібрав усіх головних начальників і простого роду мужиків, хто б йому корону міг дістати з острова, де вона зберігалася. Ось і вишукався один — Михайло Трунщиков. «Я, - говорить,

У старий час у солдатах до двадцяти п'яти років служили. Це давно — при Миколі Першому було. Ось один отслуживший пробирався з далеких місць у рідне село. Дійшов до річки, а на ній тільки-тільки лід рушив — ні переходу, ні перевозу. На березі багато перехожих-проїзних, теж льодохід перечікують. Вибрав солдат містечко посуше, хмизу наносив, багаття розпалило й над вогнем казанок

Жив-Був багатий купець, у нього був молодий прикажчик. Купець навантажив корабель дорогими товарами, дав прикажчикові багато золота й срібла й відправив торгувати у інші міста. Ось прикажчик приплив у чужестранное державу, у столичне місто. Зайшов у трактир пообідати й почув, що у цім місті була у генерала дружина така красуня, яких у всьому світлі

Жили старий так бабуся; була у них курочка Татарушка. Знесла вона яєчко чорне, строкато й багровисто; поклали вони його у кліті на полицю, на пряменьку на соломку. Кішечка стрибнула, хвостиком махнула, поличку труснула, яєчко расшибла. Старий- Від заплакав, баба зарюмила, хату затопили, двері розчинили, жернова замололи!

Іде баба

У деякому царстві, у деякій державі жили старий з бабою. Що старий ухлопает, то баба слопает. Встає рано старий і говорить: «Вставай, баба, розігрівай мені сковорідку, пішов я на охотку!» Ходив-Ходив по лісу — ніякої речовини не знайшов. А баба сковорідку гріла, поки вона не почервоніла. Іде старий — сидить пташка, під нею двадцять