Іванко ходив у постолах. Заходить він у свою хату. Матері будинку не було. Почув — хтось у хаті пихкає. Злякався він, дверима ляснув і побіг. У нього оборка від постола на нозі розв'язалася. Прищемило її у дверях, він і впав. Та закричав:

- Панотця! Урятуйте! Домовик мене тримає!

Прибігли

Починається казка від сивки, від бурки, від речей каурки. На море, на океані, на острові на Бешкетнику коштує бик печений, біля нього лук товчений; і йшли три молодці, зайшли так поснідали, а далі йдуть — похваляються, самі собою забавляються: були ми, братики, у такого-те місця, наїдалися пущі, чому сільська баба тесту! Це приповідка, казка буде

У якімсь царстві поїхав король по столичному го роду покататися й у той час упустив зі своєї руки іменний перстень. Негайно ж наказав він публікувати у газетах: хто знайде й доправить до нього перстень, тому буде більша нагорода грішми. Та пощастило

Знайти той перстень одному

Жив так був мужик, прижив двох синів і помер. Задумали брати одружитися: старший побрав бідну, молодший — багату; а живуть разом, не діляться. Ось почали дружини їх меж собою сваритися так вздорить; одна говорить: «Я за старшим братом замужем; мій верх должон бути!» А інша: « Ні, мій верх!

У одній сім'ї жив-був дурень набитий. Та, бувало, немає того дня, щоб на нього не скаржилися люди: або кого словом скривдить, або кого приб'є. Мати зглянулася над дурнем, стала дивитися за ним як за малою дитиною; бувало — куди дурень срядится йти, мати з півгодини йому тлумачить: ти так - те, дитятко, роби й так-те! Ось одного разу пішов дурень повз гумен, і побачив — молотять горох, і закричав:

Раніше у солдатах служили предовго адже. По двадцять п'ять років. Ну й ось, один солдат відслужив свою службу військову — двадцять п'ять років. Пішов він додому навпростець, щоб скоріше потрапити до своїх. Ішов, ішов він і зайшов до одній бабі у селі переночувати. Баба його пустила, звичайно. Солдат з дороги утомився, исть прагне. Та говорить бабі: «Бабуся!

У якімсь царстві, не у нашій державі жила бабуся-удова; у їй було два сини розумних, а третій дурень. Стала мати помирати, стала маєток відмовляти — кому що, і просить розумних: «Не обділите, синки, дурня; було б усім нарівно!» Ось баба померла, розумні брати розділили весь маєток меж собою, а дурневі нічого не дали. Дурень схопив покійницю зі стола й потяг