Завещанье

Жив-Був мужик; умирає його батько й говорить: «Ти, мій син, живи так, щоб ти нікому не кланявся, а тобі б усе кланялися, і калачі б їв з медом!» Умер батько, а цей мужик живе рік, прожив сто рублів, нікому не кланявся й усі калачі їв з медом. Живе інший, прожив іншу сотню, на третій рік прожив третю сотню. Та думає: «Що ж це? Сотні-Те у мене не додаються, а всі зменшуються!» Приходить, розповідає дядькові. Дядько йому й сказав: «Ах ти! Виїдь - До ти раніше всіх на ріллю, нікому й не будеш кланятися, а тобі усе будуть кланятися. А приїдь додому пізно, тобі калач-те буде видатися з медом».