Жив у одному місті багата людина, їздив у Нижній на ярмарок за різними товарами. Одного разу трапилося йому плисти з товаром по Волзі. Пливе день і два — добре, а на третій піднялася сабона бура й потопила у нього судно з людьми й з товарами, — тільки сам абияк міг урятуватися на одній дощечці. Приплескало його до берега, він очувствовался,

Жив у селі бідний мужик. Ось одного разу працює він у мороз у худенькій своєї одежонке, дрова рубає — не нагріється; особа його від морозу розпалюється. У'їжджає у село пан, зупинився близько мужика:

- У яку холоднечу ти рубаєш!

- Ех, пан, нестаток рубає! Пан здивував, запитує кучерів:

- А що, кучері, яка це нестаток? чи Знаєш ти її?

- Я тільки

Жили два брати рідні: один бідний, інший багатий. У багатого дітей не було, а у бідного безліч, і малий мала менше, і пити їсти нема чого.

Зробився багатий имянинник, і всіх багатіїв скликав, і не знат, чому їх пригощати, а свого брата бідного забув Та говорить бідного брата

За тридев'ять земель, у тридесятому царстві, не у нашій державі, жив старий зі старухою у нестатку й у бідності; у них було два сини — літами малі, на роботу йти не сдюжают. Піднявся сам старий, пішов на заробітки, ходив-ходив по людях, тільки й зашиб, що двугривенний. Іде додому, а назустріч йому гіркий

Жив-Був мужик так баба, а у них були два сини. Обом їм не доводилося будинку жити, один і ходив усе по чужій стороні. Ось раз він пішов на чужу сторону й надяг два сіряки — чорний так жовтий і два башлики такі ж. Іде він шляхом-доріжкою, попадає йому назустріч пан, їде на парі. Та наказав

У мужика надворі сиділа купа горобців; один горобець і почав перед своїми товаришами похвалятися: «Полюбила, — говорить, - мене сива кобила, часто на мене поглядає; чи прагнете, оброблю її при всіх наших чесних зборах?» — «Подивимося!» — говорять товариші.

Ось горобець підлетів до кобили й говорить: «Здраствуй,

Жив-Був селянин. У нього був син. Він жив з батьком, нарешті пішов від нього на всі чотири сторони.

Довго він ішов і, нарешті, у лісі побачив триповерховий будинок. Він увійшов у нього. Бачить, сидить баба. Вона запитала: «Навіщо ти сюди, дитятко? Змій прилетить і з'їсть тебе».

Але хлопець не злякався: «Що буде, то й будь». Баба сховала його за грубку.

Незабаром

Жили-Минулого піп так диякон. Прихід бідний був: не у що не взутися, не одягтися, і у голова покласти нема чого. Ось і придумали вони, як би на сапожишки розжитися. Диякон говорить: « Давай-но, піп, я буду красти, а ти будеш ворожити». Піп і говорить: «Чого будеш красти?» — «Коней!

Список із судної справи слово у слово, як був суд у Ляща з Йоржем:

«Рибам панам: великому Осетрові й Білузі, Білої-Рибице, б'є чолом Ростовського озера синчишко боярської Лящ із товариші. Скарга, добродії, нам на злу людину на Йоржа Щетинника й на ябедника. У минулих, добродії, роках було Ростовське

Доселева самотній був Мартинко, задумав одружитися й пішов свататися до попа; ось і сватає дівку Устинью. Піп йому й бає: «Ой, Мартинко, віддав би, так як станеш жити-те? Адже Устя уросливая така!» Мартинко відповідає йому: «Панотець! Я один, а з нею будемо