Хазяїн дістав десь вербовий паросток і посадив у себе у саду. Це була верба рідкої породи. Хазяїн беріг паросток, сам поливав його щодня. Але ось хазяїнові довелося на тиждень виїхати. Він покликав слугу й сказав йому:
- Дивися гарненько за паростком: поливай його щодня, а головне - дивися, щоб сусідські діти не висмикнули його й не затоптали.
- Добре, - відповів слуга, - нехай хазяїн не турбується.
Хазяїн виїхав. Через тиждень він повернувся й пішов подивитися сад. Паросток був на місці, тільки зовсім млявий.
- Ти, вірно, не поливав його? - сердито запитав хазяїн.
- Ні, я поливав його, як ви сказали. Я дивився за ним, око з нього не спускав, - відповів слуга. - З ранку я виходив на балкон і до самого вечора дивився на паросток. А коли ставало темно, я висмикував його, ніс у будинок і замикав у ящик.