Список із судної справи слово у слово, як був суд у Ляща з Йоржем:
«Рибам панам: великому Осетрові й Білузі, Білої-Рибице, б'є чолом Ростовського озера синчишко боярської Лящ із товариші. Скарга, добродії, нам на злу людину на Йоржа Щетинника й на ябедника. У минулих, добродії, роках було Ростовське озеро за нами; а той Йорж, зла людина, Щетинник(ов) спадкоємець, позбавив нас Ростовського озера, наших старих жирів; розплодився той Йорж по ріках і по озерах; він собою малий, а щетини у нього аки люті рох(г)атини, і він свидится з нами на стану — і тими гострими своїми щетинами підколює наші боки й проколює нам ребра, і совається по ріках і по озерах, аки скажений собака, шлях свій втративши. А ми, добродії христиански, лукавством жити не вміємо, а сваритися й змагатися з лихими людьми не прагнемо, а прагнемо бути оборонені вами, праведними суддями».
Судді запитували відповідача Настовбурчуючи: «Ти, Йорж, позивачеві Лящеві чи відповідаєш?» Відповідач Йорж рече: «Відповідаю, добродії, за себе й за товарищев своїх у тому, що те Ростовське озеро було старовина дідів наших, а (і) нині наше, і він, Лящ, жив у нас у суседстве на дні озера, а на світло не виходжував. А я, добродії, Йорж, божиею милостию, батька свого благословенням і матерними молитвами не смутщик, не злодій, не тать і не розбійник, у приводі ніде не бував, злодійського у мене нічого не винимивали; людей я доброї, живу я своєю силою, а не чужою; знають мене на Москві й у інших великих містах князи й бояря, стольники й дворяня, мешканці московські, дяки й піддячі, і всяких чинів люди, і купують мене дорогою ціною й варять мене з перцом і із шав(ф)раном, і ставлять перед собою чесно, і багато добрих людей їдять із похмілля й, кушавши, поздоровляють».
Судді запитували позивача Ляща: «Ти, Лящ, чому його викриваєш?» Позивач Лящ рече: «Викриваю його божиею правдою так вами, праведними суддями». Судді запитували позивача Ляща: «Кому у тебе ведене про Ростовське озеро й про ріки й про востоках і на кого шлешся?» Позивач Лящ рече: «Шлюся я, добродії, з винуватих на добрих людей різних міст і області; є, добродії, людина доброї, живе у німецькій області під Іваном-Містом у ріці Нарві, по імені риба Сиг, так іншої, добродії, людина доброї, живе у Новгородській області у ріці Волхові, по ім'ї риба Лодуга». Запитували відповідача Настовбурчуючи: «Ти, Йорж, шлешся чи на лещову правду, на таких людей?» Та відповідач Йорж рече: «Слатися, добродії, нам на таких людей не вміти; Сиг і Лодуга — люди багаті, животами прожиточни, а Лящ такий же людина заводна, шолом(т)ся у послушество». Та судді запитували відповідача Настовбурчуючи: «Чому у тебе такі люди недрузі і яка у тебе з ними недружба?» Відповідач Йорж рече: « Добродії мої судді! Недружби у нас із ними ніякий не було, а слатися на них не сміємо — для того що Сиг і Лодуга люди великі, а Лящ такий же людина заводної; вони прагнуть нас, маломочних людей, испродать дарма».
Судді запитували позивача Ляща: «Ще кому у тебе ведене Ростовське озеро й про ріки й про востоках, і на кого шлешся?» Позивач Лящ рече: «Шлюся я, добродії, з винуватих є людей доброї, живе у Переславском озері, риба Оселедець». Судді запитували відповідача Настовбурчуючи: «Ти, Йорж, шлешся чи на лещовую правду?» Відповідач же Йорж рече: «Сиг, і Лодуга, і Оселедець із племяни, а Лящ такий же людина заводної: у суседстве имаются, де судяться — їдять і п'ють разом, про нас не мовлять».
Та судді послали пристава Окуня й веліли побрати із собою у понятих Думаючи, наказали побрати у правді переславскую Оселедець. Приставши ж Окунь емлет у понятих Думаючи, і Мень Окуневі-Приставові обіцяє обіцянки великі й рече: «Панові Окуні! Аз не гожуся у понятих бути: черево у мене велике — ходити не смогу, а рє очі малі — далеко не бачу, а рє губи товсті — перед добрими людьми говорити не вмію». Приставши ж Окунь емлет у понятих Головля і Язя. Та Окунь поставив у правді переславскую Оселедець. Та судді запитували у правді у переславской Оселедці: «Оселедець, скажи ти нам про Ляща, і про Йоржа, і проміж ними про Ростовське озеро». Оселедець же рече у правді: «Ляща з товариші знають; Лящ людей доброї, християнин божий, живе своєю, а не чужою (силою); а Йорж, добродії, зла людина Щетинник».
«...знаєш чи його?» Осетер же рече: «Аз, добродії, не у правді й не у послушестве, а насправді (скажу:) чув про того Йоржа, що зварять його у юшці, а стільки не їдять, скільки расплюют. Та ще, добродії, вам скажу божиею правдою про свою образу: коли я йшов з Волги-Ріки до Ростовського озера й до рік жирувати й він мене зустрів на устя Ростовського озера й нарече мя братом; а я лукавства його не відав, а спрошать про нього, злої людину, нікого не лучилося, і він мене вопроси: «Братик Осетер, де идеши?» Та аз йому повідав: «Іду до Ростовського озера й до рік жирувати». Та рече мі Йорж: «Братик Осетер, коли аз ішов Волгою-Рекою, тоді аз був товстіше тебе й частці (долее, т е. довше), боку мої терли у Волги-Ріки берега, очі мої були аки повна чаша, хвіст же мій був аки велике суднове вітрило; а нині, братик Осетер, бачиш ти й сам, який я став убогий, іду з Ростовського озера». Аз же, добродії, слишав таке його чарівне слово, і не пішов у Ростовське озеро до рік жирувати; дружину свою й дітей голодом поморив, а сам від нього вкрай погинул. Та ще вам, добродії, скажу: той же Йорж обдурив мене, Осетра, старого мужика, і приведе мене до невода, і рече мі: «Братик Осетер, підемо у невід; є там риби багато». Та я його нача посилати напредь. Та він, Йорж, мені рече: «Братик Осетер, коли меншої брат ходить напредь більшого?» Та я на нього, добродії, чарівне слово поклався й у невід пішов, звернувся у невід так загруз, а невід що боярський двір — іти (увійти) ворота широкі, а вийти вузькі. А той Йорж за невід вискочив у ечею, а сам мені насміхався: «Ужели ти, братик, у неводу риби наївся!» А як мене поволочили геть із води, і той Йорж нача прощатися: «Братик, братик Осетер! Вибач, не поминай лихому». А як мене мужики на березі стали бити дрюками по голові і я нача стогнати, і він, Йорж, рече мі: «Братик Осетер, терпи Христа заради!»
Кінець судної справи. Судді слухали судної справи й присудили: Ляща з товариші оправити, а Настовбурчуючи обвинуватити. Та бачили позивачеві Лящеві того Йоржа головою й веліли стратити торговою казнию — бити батогом і після батога повісити у жаркі дні проти сонця за його злодійство й за ябедництво. А у судної справи сиділи люди добрі: дяк був Сом з більшим вусом, а доводчик Карась, а список із судної справи писав У'юн, а друкував Рак своєї заднею клешнею, а у печатки сидів Вандиш переславський. Так на того ж Йоржа бачили праву грамоту, де його застануть у своїх вотчинах, отут його без суду стратити.
Речет Йорж суддям: « Добродії судді! Судили ви не по правді, судили по винагороді. Ляща з товариші оправили, а мене обвинуватили». Плюнув Йорж суддям у очі й скочил у хмиз: тільки того Йоржа й бачили.