Жив у селі бідний мужик. Ось одного разу працює він у мороз у худенькій своєї одежонке, дрова рубає — не нагріється; особа його від морозу розпалюється. У'їжджає у село пан, зупинився близько мужика:
- У яку холоднечу ти рубаєш!
- Ех, пан, нестаток рубає! Пан здивував, запитує кучерів:
- А що, кучері, яка це нестаток? чи Знаєш ти її?
- Я тільки зараз, пан, чую, Запитує пан мужика:
- Яка ж це, мужик, нестаток? Де вона у тебе? Мужик і говорить:
- А на що тобі, пан?
- Так полювання мені її подивитися.
Побачив мужик: у чистому полі на бугринке коштує билина вся у снігу.
- А ось, - сказав мужик, - на бугрі, пан, нестаток коштує! Ось вона як від вітру валандається, і ніхто не догадається!
Пан і говорить:
- чи Немає годинки тобі її нам указати?
- Мабуть, можна, пан.
Сіли на трійку коней і поїхали у чисто поле нестаток дивитися. Виїхали вони на бугринку, а інша билина далі коштує. Та вказує мужик рукою:
- А ось, пан, вона осторонь. Нам їхати не можна: сніг глибокий.
- Покарауль-но, - сказав пан, - трійку коней, я сходжу подивлюся.
Пан зліз і пішов, а кучері-те й говорить:
- Пан, поберіть і мене: і мені полювання подивитися.
II полізли по снігові обоє. Одну билину пройдуть, іншу знайдуть, а ще нестаток не бачать. А мужик-те був не промах, випріг коней, сіл на одну, а інших стьобнув та й полетів. Тільки вони його й бачили. Полазили по снігові два дурні, на доріжку вийшли, до візка підійшли, а лошадушек сліду нема. Думали, думали пан з кучерями... Що робити? Коней-Те ні, а візок кинути шкода. Говорить пан кучерям:
- Впрягайся-но, кучері, у корінь, а я хоч у пристежку.
Кучері говорить:
- Ні, ви, пан, поисправнее, трошки посабонее — ви у корінь, а я — у пристежку.
Ну, нема чого робити, запрігся пан у корінь. Везуть так везуть, повезуть так устануть. А мужик приховав коней і пішов назустріч.
- Що це ви, пана, візок на собі везете? Пан сердито говорить:
- Піди! Нестаток везе.
- Яка ж це нестаток?
- Ступай у поле, ось там на бугрі коштує!
А сам везе так везе. Приїхав додому ледве живий. Нестаток побачив і трійку коней втратив.