Жив-Був хлопчик-сиротинка, годуватися нема чим, пішов до багатого мужика й найнявся у працівники: у рік за одну копієчку порядився. Цілий рік працював, одержав копійку, приходить до колодезю й кидає її у воду: «Коли не потоне, так поберу! Виходить, я вірно служив хазяїнові!» Копієчка потонула. Залишився на інший рік у працівниках, знову одержав копійку, кинув її у колодязь — знову потонула. Залишився на третій рік; працював-працював, прийшов час до розрахунків; хазяїн дає йому рубль.
« Ні, — говорить сиротинка, — мені твого не потрібне; давай копієчку!» Одержав копієчку, кинув її у колодязь, дивиться — усі три копієчки поверх води плавають; побрав їх і пішов у місто.
Іде по вулиці, а малий дітлах піймав кошеня й мучать. Шкода йому стало: «Продайте мені, ребятки, це кошеняти». - «Купи!» — «Що поберете?» — «Давай три монетки». Ось сиротинка купив кошеня й найнявся до купця у крамниці сидіти; пішла у того купця торгівля напрочуд: товару напастись не може, покупщики жваво усе розбирають. Зібрався купець за море, спорядив корабель і говорить сиротинці: «Дай мені свого котика, нехай на кораблі мишей ловить так мене забавляє». - «Мабуть, хазяїн, побери; тільки коли загубиш, я з тебе дешево не поберу...»
Приїжджає купець у чужестранное державу й зупинився на постоялому дворі. Хазяїн запримітив, що у нього грошей-те багато, і відвів йому таку кімнату, де мишей так пацюків сила-силенна водилося: « Нехай-Де його зовсім з'їдять, мені гроші дістануться!» А у тому державі про кішок і не відали, а миша так пацюк усіх міцно долав. Купець пішов спати й котика із собою побрав; зранку хазяїн входить у цю кімнату — купець живехонек, тримає у руках котика, гладить по шерстці; котик муркоче так пісеньки розспівує; а на підлозі ціла купа мишей так пацюків надавлене! «Пан купець, продай мені цього звірка», — говорить хазяїн. «Купи». - «Що побереш?» — «Так недорого: на задні лапки звірка поставлю, за передні підніму, засип його колом золотом — з мене й того досить!» Хазяїн погодився; купець віддав йому котика, забрал цілий мішок золота й, справивши свої справи, поїхав назад.
Пливе він по морю й думає: «Що мені віддавати сироті золото? За простого котика так стільки грошей віддати — масно буде! Ні, краще всі собі поберу». Тільки зважився на гріх, раптом піднялася бура, так така сабона — ось-ось корабель потоне! «Ах я, окаянний! На чуже поласився. Господи, вибач мене, грішного! Ні копійки не приховаю». Став купець молитву творити — і негайно вітри стихли, море заспокоїлося, і приплив корабель благополучно до пристані. «Здраствуй, хазяїн! - говорить сиротинка. - А де мій котик?» — «Продав, — відповідає купець, — ось твої гроші, бери всі сповна».
Сиротинка побрав мішок із золотом, розпрощався з купцем і пішов на узмор'я до корабельників; сторгував у них за своє золото цілий корабель ладану, звалив ладан на березі й запалив у славу божию: пішло по всьому царству пахощі, і з'явився раптом дідок. «Чого прагнеш, — запитує сиротинку, — багатства або дружину добру?» — «Не знаю, дідок!» — «Ну, ступай ти у поле, там три брати землю орють; запитай у них, що тобі скажуть».
Пішов сиротинка у поле: бачить — мужики землю орють. «Допомагай бог!» — «Спасибі, добра людина! Що тобі треба?» — «Послав мене старий, велів запитати у вас, чого побажати мені: багатства алі доброї дружини?» — «Запитай у великого брата; геть на тому возі сидить». Підходить сиротинка до воза й бачить дитини малого — як би трьохлітка. «Уже чи ж це старший брат?» — подумав сиротинка й запитує у нього: «Що повелиш мені побрати: багатство алі добру дружину?» — «Побери добру дружину». Сиротинка відвертав до старого. «Велено, — говорить, — дружину просити». - «Ну й добре!» — сказав старий і з око пропав.
Сиротинка оглянувся, а біля нього коштує красуня: «Здраствуй, добрий молодець! Я, — говорить, — твоя дружина; підемо шукати місця, де б можна жити нам». Прийшли вони у село й найнялися працювати у одного поміщика. Пан як побачив отаку красу, зараз у неї закохався й задумав, як би перевести її чоловіка... (Кінець такої ж, як у казці «Мудра дружина»).