Один молодий хлопчик одружився на молоденькій дівчині. Одного разу він їй і говорить: «Поїдемо до твого батька й матері у гості!» Жваво запрягли кінь, сіли й поїхали. Коли приїхали, мати побачила дочку із чоловіком і як би злякалася: «Чому ж я буду пригощати

У деякому царстві, деякій державі, а саме у тому, у якому ми живемо, жив-був досюль поміщик. Упомещика був кіт, кликали його Васько-Муська.

Поміщик любив Васька-Муську, і кіт свою котячу роботу працював добре — у хлібних лабазах ловив пацюків і мишей. Коли хазяїн прогулювався, Васько-Муська міг нести у роті до фунта вагою гостинець із крамниці додому, і міцно любив його

Жив-Був старий з бабою. У них були син так дочка, так козлушка. Старий став сина посилати у ліс козлушку вартувати. Син - Від покараулил та й прийшов додому. Старий вийшов на ґаночок і став запитувати: «Козонька, чи сита? Пояна чи?» Коза-Та й говорить:

Я не сита, я не пояна — Я по гірочках скакала, Я осиночку гризла! Ось старий - від сина-та бив, бив, та й убив. Став дочка посилати

Одного разу задав цар своєму синоду міцне завдання: «Чому голова сивіє вперед бороди?»

Ну, синод довго вирішував питання, а розв'язати-те так і не міг. Ось цар переодягся у цивільну форму й поїхав по своїй державі. Їхав він, їхав, потім ішов він, ішов,

У старий час жив так був мужик. У мужичка була бджола. У тій же селі жив диякон, боляче до меду лаком.

Ось народився у диякона син. Прийшов він мужичка просити кумом бути — захотілося це йому спробувати медку.

Дитину охрестили, мужик кумом став.

На інший

Ну ось був-Жив пан, а у нього був слуга. Цей пан усе змушує слугу казки казати й дуже був цікавий слухати. Л слуга не знав, що й казати, казок не знав зовсім. А пан усе змушує й змушує. Ось слузі це набридло, і думає: «Ну, давай тобі скажу вуж!» Та починає: «Ось раз ми, пан, з тобою йшли, ішли, ішли, ішли, ішли...» Панові набридло це слово «ішли»,

Жив-Був старий, так такий гіркий п'яниця, що й сказати не можна. Ось забрався він якось у шинок, упився зелена провина й поплівся у хмелі додому, а шлях-те лежав через ріку; підійшов до ріки, не став довго думати, скинув із себе чоботи, повісив на шию й побрів по воді; тільки дійшов

Жив-Був мужик, у нього був кобель. Розсердився мужик на кобеля, побрав — повіз його у ліс і прив'язав близько дуба. Ось кобель почав лабетами копати землю, підкопався під самий дуб, так що його вітром звалило. На інший день пішов мужик у ліс і здумав подивитися на свого

Жили-Минулого два брати: один був багатий, інший бідний. Бідний прийшов до багатого кінь попросити. Багатий кінь дав, а збруї не дав. Ну, що робити бідному братові? Ну й прив'язав віз до хвоста, поїхав у ліс, нарубав великий віз дров. Приїхав додому, ворота відчинив, а віз застряг.

У одному селі була дівка — лежака, ледарка, не любила працювати, аби як погуторити так побалакати! Та здумала вона зібрати до себе дівок на попрядухи. А у селах звичайно вуж лежаки збирають на попрядухи, а лакомогузки ходять. Ось вона зібрала на ніч попрядух;