За старих часів це було.
Якось раз на святі богині Каннон у селі Мацуе один канатний танцюрист показував своє мистецтво. Глядачів зібралося безліч. Але раптом невідомо з якої причини впав канатний танцюрист із висоти й розбився на смерть.
А у це саме час умер від застуди місцевий лікар. Заодно з ним відправився на той світло й старе жрець, подавившись рисовим коржем на святі на честь бога — заступника кухонного вогнища.
З'явилися всі троє на суд до владики пекла — князеві Емма. Першим побрав слово канатний танцюрист:
- Всемилостивий володар наш Емма, у земному світі був я митецьким акробатом і приносив радість людям. Пішли ж мене за це у райську обитель.
- Ні, брешеш, брешеш, за усе своє життя ти жодного нового фокуса не показав, працював по старинці, та й то нечисто... Даром тільки з людей гроші брав. Ступай же у пекло.
Другим став говорити лікар:
- Пан наш Емма, коли я жив у земному світі, то зробив багато добра. Я зціляв людей від хвороб. Не було лікаря искусніше мене. Пішли ж мене у світлий рай.
- Брешеш, жалюгідний знахар, - загримів князь Емма.- Ти не вмів правабоно розпізнати ні однієї хвороби, призначав пошуки ліки. Скільки хворих заморив! Даром тільки бив з людей гроші. Ступай же у пекло кромішній!
Настала черга жерця.
- Пан наш Емма, я під час перебування мою на землі розмовляв з богами, тішачи їх молитвами й святами. Слухаючи мені, боги дарували свою милість людям. Немає вище моєї заслуги! Уже я - те, напевно, гідний раю!
- Ось ти саме самий гірший із усіх шахраїв і ошуканців! - у гніві закричав Емма. - Усе життя ти людей обманював. Учив їхнім усяким глупостям: прикладатися до амулетів, читати різні заклинанья, виганяти злих богів, що насилають хвороби... Та ти теж даром брав з людей гроші. Провалюй у пекло!
Нема чого робити, довелося всім трьом відправлятися у пекло. А там уже був отриманий наказ князя Емма. Схопили чорти всіх трьох і потягли до величезного казана. А у казані гаряча вода ключем вирує, клекоче. Страшного виду рис закричав на них:
- Агов ви, полезайте у казан. Зараз вам кришка, зварю вас у, окропі.
Та насправді тримає у руках більшу кришку. Лікар з канатним танцюристом злякалися:
- Кінець нам прийшов! Що робити, як виплутатися з лиха?
- Заспокойтеся й покладетеся на мене, - відповідає жрець.- Є у мене проти вогню й пекельного жару гарний засіб.
Та замурмотав собі під ніс заклинання від вогню... Влізли всі троє у казан, а вода почала остигати...
- Ось здорово - те, вода зараз у саму пору. Ух, як приємно! Агов ти, чортове рило, підкинь ще дровец.
Розвеселилися троє, ніжаться у теплій водиці. Стало чортам нудно від досади.
- Ну, вистачить! Вічно, чи що, ви збираєтеся у цьому казані прохолоджуватися? Вилазьте, негідні грішники, не те покаєтеся.
Бачать чорти: вода охолола, почали дров у вогонь підбавляти. Носять дрова оберемками. Спалили усе паливо у пеклі, а казан не закипає.
Побігли чорти з доповіддю до князя Емма.
- Ну, гляди ж!- розгнівався владика пекла.- Витягнетеся їх з казана й відправте на Гору мечів.
Погнали чорти трьох нагишом до високої гори. А ця гора від підніжжя до самої вершини гострими мечами утикана. Блискають клинки червоним вогнем, страшно дивитися.
- Ось коли ми пропали! Ах, невже немає засобу урятуватися? - горюють жрець із лікарем.
- Є, як не бути, - відповідає їм канатний танцюрист.- Сподівайтеся на мене. Я визволю вас із лиха.
Посадив він на праве плече жерця, а на ліве лікаря й затяг пісню:
Ледве-ледве-їй, ясаноса. На правому плечі Несу жерця. На лівому плечі Несу лікаря. Їй, - ледве-їй, ясаноса. Скакай, танцюрист, Ноша гарна.
Став канатний танцюрист через мечі перескакувати: приг-скік, приг-скік! Работенка для нього звична, легка; швидко добрався до самої вершини. Сидять троє на горі й любуються! Ах, гляньте туди, як красиво! Ні, краще геть туди подивитеся, який чудовий вид!
Чорти навіть зубами від злості заскрипіли, біжать до князя Емма скаржитися.
- Ну, перегодите, довідаються вони мене, мерзотники отакі! Тягнете їх до мене, я з ними миттю розправлюся.
Схопили чорти жерця, лікаря й канатного танцюриста, притягли силоміць до грізного князя Емма.
- Ах ви, негідники, глузувати з нас задумали? Ось я вас зараз проглочу, - заревів князь Емма й роззявив свою пащу, страшну, немов жерло вулкана.
А лікар — приг у неї, легше жаби. Не встигнув князь Емма стиснути свої гострі зуби, як лікар уже опинився у нього у животі.
«Ох, здається, я його цілком проковтнув», - подумав князь Емма й знову роззявив рота, а канатний танцюрист приг до нього у глотку. Емма тільки впусту зубами брязнув. «Дивися ти, і цього цілком проковтнув!» Але тільки Емма розкрив знову рота, як жрець прослизнув у нього між зубів.
Усі троє знову зустрілися у животі у князя Емма.
- Ось уже тепер ми зовсім пропали! - зажурилися жрець із канатним танцюристом.
- Ви два рази врятували мене, - говорить лікар.- Тепер моя черга. Не падайте духом, побадьориєтеся, я вас виручу.
Дістав він з коробочки пригорщу порошку й давай сипати у усі сторони. Піднялися у князя Емма у животі кольки, забурлили вихри. Раз — вилетів канатний танцюрист. Два — вилетів жрець. «Невже я тут один залишуся!» — злякався лікар і висипав порошок увесь до крнца. Заволав князь Емма. Розігралася у нього у животі сабона бура — і вилетів лікар, легше пушинки.
- Женете їх у шию геть із пекла! - заволав Емма чортам.- Нехай убираються назад на землю. Ти, канатний танцюрист, ступай знову перекидатися на своєму канату. Ти, жрець, іди у свій храм бурмотати молитви. А ти, лікар, мори інших. З мене вистачить!
Так вони всі троє — жрець, лікар і канатний танцюрист — благополучно відвертали з пекла на землю.