У старі часи жили у місті Гданьске німець-лікар і німець-астролог. Люди у місті жили міцні й здоровіші, у пророкуванні погоди не бідували, і тому лікареві й астрологові жилося не дуже багато.

Ось раз лікар і говорить астрологові:

- Сходимо-но ми з тобою, друг милий, у яке-небудь село на Кашубах. Либонь там удасться нам заробити.

Ходив пан Ісус зі святим Петром по білу світу, і потрапили вони у один будинок на весілля. Хазяїн прийняв їх радо, частування було через край. Увечері послали їм у сінях. Пан Ісус ліг до стіни, а святий Петро — скраю. А хлопці на весіллі перепилися, кулаки у них зачесалися, викотилися вони у сіни, побачили святого Петра й давай його термосити! Почастували його стусанами так стусанами,

Давним-давно, доживав спокійно у своєму замку останні роки багатий князь. Був у нього єдиний син — лицар, ставний і сабон, що далеко прославився своєї хоробрістю й сміливістю. Але старій княгині дуже хотілося мати дівчинку, ось і попросила вона одного разу князя побрати яку-небудь

Жили-Минулого мужик так баба. Дуже їм не везло, усе у них ішло криво й навскіс. Єдину корову й ту їм довелося відправити на продаж.

Іде мужик, веде корову на мотузці, а назустріч йому іншої — верхи на коні.

- Куди корову ведеш?

- На ярмарок. Корму немає.

- Знаєш що? Давай мінятися. Я тобі віддам коня, а ти мені — корову.

Віддав мужик корову, побрав

У Старих Костелисках, як на верхівкові луги звертати, є крутий відріг, Розпишися-Скеля називається. Раніше її по-іншому називали, а тепер добродії переінакшили, на ту скелю розписуватися лазают. Усяке про неї у народі говорять. Начебто усередині там озеро, звідки Дунаец випливає, а по озеру золота качка плаває, смарагдові яйця несе

Жила-Була одна баба, дуже скуповуючи, нікому ніколи нічого не давала. Одна бідна сусідка у неї якось молока попросила, так вона відповіла:

- Так я краще свиням виллю, нехай свині жирней будуть.

Був у неї син, але не у матір пішов. Добрий. А потім син одружився, і невістка попалася теж не жадібна. Прийде, бувало, жебрак, так вона, скільки може, стільки й дасть йому

Якось раз ночував у одного хазяїна солдатів. Піднявся він серед ночі й став богу молитися, просити, щоб послав йому бог сто ренских. Саме сто, ні крейцером більше, пі крейцером менше. Інакше-Де, він, солдат, не побере.

А хазяїн з господаркою спали на горищі. У стелі дірка була, і почули вони солдатську молитву. Розібрала їхня цікавість: невже солдат і насправді не побере сто ренских

У ніч на святого Яна йшов одні мужичонка по лісу й бачить — світиться щось під дубом, немов вінок із зірочок. Підійшов ближче — а це новісінькі золоті дукати.

Страшно стало мужикові. Глянув він на землю — а та вся прозора начебто стекло. Куди

Жив-Був один мужик, убожій не знайдеш, гроша мідного ніколи не бачив, часто шматка хліба не мав, а вуж про масло й говорити не доводиться. А отут ще чи то з милості, чи то у покарання дав йому господь дванадцять душ дітей. Ось і жив бідняк із дружиною й дітьми, не жив, а бідував, і прозвали його за це Бідолахою.

Якось раз пішов

Жив у одному селі бідняк. Ніяк не вдавалося йому розбагатіти, хоч і працював він як віл, і грошей даремно не витрачав. Засіла у нього у будинку вбогість — ціпком не виженеш.

Одного разу через це село проїжджав верхи святий. Петро. Їхав він у царство небесне по всяких справах і зупинився у корчми коня погодувати. Довідалися про це люди й збіглися