Селом, де простак був старостою, володів вельможний пан. Прийшов час, відіслав пан своїх синів у школу, старшу дочку заміж видав, молодша дочка — дівиця на виданье, з матір'ю у маєтку залишилася, а самого пана кудись вибрали, і він у місто переселився.

Та треба ж такому випадку вийти, що кілька лих обрушилися на пана у його відсутність; несподівано вмерла дружина, майже цілком

На землі із самого початку не була згоди. Воювали один з одним не тільки люди, навіть місяці не могли поладити між собою: чому, мол, у одного більше днів, а у іншого менше? Потім вони знову мирилися й запрошували один іншого до себе у гості повеселитися. Самим більшим гулякою серед місяців був Лютий, він Марту два дні своїх пропив. А Березень був жадібний, усі йому мало

Повернувся додому простак, відпочив від довгого шляху, а отут і свято приспіло. Запріг він свою конячину, звалив на віз відгодованого кабана й поїхав у місто на базар.

Коштує близько свого воза й чекає покупця.

Раптом звідки не візьмися — четвірка баских коней, запряжених

Жив так був шахтар, бідний-пребідний, часто випити любив, конторники на нього зллилися: пити, мол, п'є, а справи не робить. Ось вони й улаштували йому проходку — не угризешь! Порубав він там День, подивився, перехрестився й говорить:

- Матерь

Один мужик по імені Мацек сторгував на ярмарку у цигана коня. Дуже йому цей кінь сподобався, так не вистачало у Мацека одного гроша, а циган ніяк не праг поступитися. Ось і довелося Мацеку гріш цей попросити у борг у кума свого Яцека.

- А коли ви мені цей гріш віддасте, кум Мацек? - запитує Яцек.

- А на паску віддам, — відповідає Мацек.

Позичив йому гріш кум Яцек.

Був у одного багатого хазяїна син, і той син нізащо не праг одружитися: мол, раннє одруження рідко добром кінчається. А батько наполягав: одружися, мол, неодружений хазяїн деякого коштує, недарма-де говориться, що будинок трьома кутами на господарці тримається й тільки одним — на хазяїні. «Притім, — говорить, — дружину треба брати змолоду, пізнє одруження — дияволові потіха».

Умовляв

Задумала тіточка Черепаха піроги пекти. Кинулася — немає дріжджів.

- Прокинься-но, Черепахович, повно тобі спати! Збігай до куми Зайчисі, попроси дріжджів.

Черепахович пробормотів щось спросоння, відкрив заспані очі й невдоволено запитав:

- Чого тобі?

- Збігай, говорю, до куми Зайчисі за дріжджами...

- Зроду

Одному мірошникові чертяка усе загату псував. Той полагодить, а чертяка знову текти влаштує — води ні, молоти не можна. Прийшла до мірошника одна бабка, мірошник їй і говорить:

- Допомогли б ви мені, віднадили б чорта, я б вам захід борошна відсипав.

- Допоможу, — погодилася бабка

Зголоднів простак у шляху й розв'язав підкріпитися кашею. У цей час він саме підходив уводити, увести до ладу лісу. Ну що ж, розвів простак багаття, підвісив казанок із замерзлою кашею над вогнем, вона жваво й розігрілася.

Тільки праг він прийнятися за гарячу кашу, бачить — далеко у поле по свіжому сніжкові скакає на коні мисливець, за мисливцем — доезжачий з хортицями.

Іде по дорозі селянський син, ноги у піску грузнуть, терник гілки колючі з узбіччя простягає, за одяг чіпляє, а дорозі кінця-краю немає.

Кликати селянського сина Павлом, а матінка Павлусем кликала.

Куди він шлях тримає? Чому вдома не сидить?

Немає у нього будинку, немає свого кута, ніде йому голову