Ходив пан Ісус зі святим Петром по білу світу, і потрапили вони у один будинок на весілля. Хазяїн прийняв їх радо, частування було через край. Увечері послали їм у сінях. Пан Ісус ліг до стіни, а святий Петро — скраю. А хлопці на весіллі перепилися, кулаки у них зачесалися, викотилися вони у сіни, побачили святого Петра й давай його термосити! Почастували його стусанами так стусанами, а пан Ісус навіть ні про що не догадувався, спав собі спокійно.
Побили хлопці святого Петра, у двір пішли, а святий Петро тихенько переліз через пана Ісуса й ліг до стеночке.
А отут уся ватага назад валить.
- Той, що скраю, — кричать, — своє одержав! Сип тому, хто у стеночки!
Та всипали святому Петру у другий раз. Не завжди, видне, і святим виверту допомагають.