Жив колись одна людина, надзвичайно неуважний і суматошливий. Якось раз зібрався він піти у храм бога Инари на свято й говорить своїй дружині:

- Дружина, завтра я піду у храм бога Инари. Приготуй мені з вечора моти на дорогу. Мені йти далеко.

Ранком він устав рано, до світанку.

У Вакегори, одному з районів провінції Ийо, росте дуже прадавнє й знамените вишневе дерево. Як у кожної чудової істоти, предмета або явища є своє ім'я, так і у нього воно теж є: Йу-Долі-Сакура, що означає: "Вишневе дерево, що цвіте на шістнадцятий день".

Жив за старих часів хлопчик, який найбільше на світі любив малювати кішок. Цілими днями не випускав він кисті з рук. Як не сварили його батьки, а він усе своє. Намалює одну кішку й почне малювати іншу.

Розсердилися нарешті батьки, так розсердилися, що позбавили

Було оголошено, що страта відбудеться у яшийки самурая, Яшийки являв собою не просто двір: він був схожий скоріше на сад, уздовж високих дерев'яних стін якого мальовничими групами росли приосадкуваті сосни. Звідкись з-під стіни, обгинаючи дерева, випливав струмок. Ізвиваючись між каменів, він спершу губився

За давніх часів жив поблизу одному села демон. Пам'ятали старі, що був він колись звичайним сільським хлопцем, але скоїлося ихо - привчився він чужих курей так биків виловлювати й сирими з'їдати. Розсердилися за це на нього селяни й прогнали ладь із села. Знайшов демон собі печеру серед коралових

За старих часів жили у підніжжя однієї гори старий з бабою. Серце у них було добре, жалісливе.

Одного разу у сніжний зимовий вечір пішов старий у ліс за дровами.

- А ти, дружина, залишайся будинок сторожити так мене чекати.

Нарубав старий більший

За давніх часів у провінції Танго, у селі Мидзуноуе, жив рибалка по імені Урасима Таро.

Щодня випливав він ранком у море ловити рибу, а ввечері вертався додому.

Та ось якось увечері йде він уздовж берега й бачить: зібралися біля самої води діти. Чим це вони

За старих часів це було, у далеку старовину.

Одна людина торгувала рибою вразнос. Якось раз полив сабоний дощ. Раптом рознощик помітив, що однієї мурахи ось-ось віднесе потоком води. Тримається він лапками за соснову голку, а загибель підступає до нього всі ближче.

У рознощика серце було добре:

- Ех ти, бідолаха,

Колись, давним-давно, у маленькому будиночку за горою жив самотній дроворуб. Він був дуже бідний, рубав у лісі дерева й тем перебивався від дня на день. Одного разу ввечері повз його халупу, тільки-но волочачи ноги й опираючись на ціпок, проходив втомлений мандрівник. - Вибачте, будь ласка. Мені дуже ніяково просити вас, але я заблудився й не знаю,

За старих часів жили у одній старої кособокої лачужке старий з бабою. Видалося б, чому у них поживиться? Усього-Те багатства одна кляча, та й ту надумав злодій знадвору звести. Причаївся він, чекає, щоб хазяї заснули.

Надворі стояла осіння негода. Дощ ливмя лив, а дах халупи вся продірявилася. Те отут почується