За старих часів, у далеку старовину, жив один селянин по імені Хатибей.

Якось раз пішов він у гори збирати хмиз і раптом побачив: лежить на землі самурай, із глибоких ран кров так і ллється. Пошкодував його Хатибей, звалив на спину, приніс додому й початків

Багато років тому жив у одному селі людей недалекого розуму по імені Гомбей. Здійснилося йому тридцять років, перевалило за сорок, а він усе ще у неодружені ходив. Дівчата тільки підсміювалися над його простотою.

Раптом одного разу надвечір прийшла у його криву лачужку

За цвинтарем при храмі Сецанийи, у пригороді столиці, колись стояв самотній маленький будиночок, у якому жила стара людина по імені Такахама, Через його спокійний дружелюбний характер усі сусіди любили старого, хоча й уважали його злегка тронувшимся. Тому що від людини,

Ішли якось раз по морському берегу два приятелі, і бачать вони бачили: біля самої води щось чернеется.

Один сказав:

- Це старі коли стирчать. Іншої засміявся:

- Скажеш теж! Це ворони.

Та пішов у них суперечка. Один кричить: «Коли!», а іншої: « Ні, ворони, ворони, ворони!»

- Які там ворони! Осліп ти, чи що? Це коли! Коштують вони, не шелохнутся

Давно-давно жили на білому світлі старий з бабою. Були вони люди чесні й добрі, так ось лихо - дітей не мали. А тому тримали вони собаку по кличці Сиро. Любили вони її, як рідне дитя, і Сиро за любов так пещення служив їм вірно й віддано.

А по сусідству жили теж старий і баба. Але ці були люди жадібні й злі, Сиро вони ненавиділи й завжди лаяли його або намагалися

У вогневої гори Асо кілька вершин. Одна з них зветься Некодаке — Котячою горою.

За старих часів жила на її схилі королева кішок. Щороку у ніч напередодні свята Сецубун збиралися до неї з поздоровленням усі ушановані кішки із сусідніх селищ. У цей час усюди на цій горі можна було почути котяче нявкання. Інші навіть бачили врочистий

Одного разу відправилися три прочанина на поклоніння у храми Исе. По дорозі вони заспорили.

- Якщо ми знайдемо на дорозі тридцять золотих, - говорить один, - треба розділити гроші нарівно, по десять монет на кожний.

Немає! - кричить іншої.- Хто перший помітить,

Той нехай і бере собі

Один селянин осідлав коня й поїхав у місто за соєю. У місті він купив дванадцять кадушечек сої.

- Більше восьми кадушечек твій кінь не підніме, - сказав йому купець, - залиши чотири тут. Приїдеш за ними завтра.

- У мене кінь старий, - відповів селянин. - Їй і восьми кадушечек багато. Я нав'ючу на неї тільки шість, а інші

За давніх часів жив у одному селі багатій. Було у нього три сини. Старий став багатій, ось і розв'язав при житті добро меж синами поділити. Покликав їх якось батько й говорить: - Видне, прийде швидкий час мені помирати. Ось і надумав я тепер же багатства свої вам віддати. Поділите нарівно мої поля, рис у коморах,

Давним-давно це трапилося. Надумав якось Місячний старець довідатися, хто зі звірів самий добрий. Подивився на землю - бачить: живуть у лісі мавпа, лисиця й зайчик. Перетворився тоді Місячний старець у бідного мандрівника, спустився на землю, підійшов до звірів і говорить: - Утомився я з дороги, сил немає далі йти. Три дні у роті рисового