Жив за старих часів хлопчик, який найбільше на світі любив малювати кішок. Цілими днями не випускав він кисті з рук. Як не сварили його батьки, а він усе своє. Намалює одну кішку й почне малювати іншу.
Розсердилися нарешті батьки, так розсердилися, що позбавили його спадщини й вигнали геть із будинку. Побрав із собою хлопчик той малюнок кішки, який йому більше всіх удався, і пішов куди ока дивляться.
Ось ішов він, ішов, і почало смеркти. Побачив перед собою хлопчик сільський храм і подумав, що не зле б попроситися туди на нічліг... Постукався він у ворота, так тільки ніхто йому не відгукнувся.
«Вірно, це занедбаний храм», - подумав хлопчик і став розпитувати про нього людей у сусідньому селі. А ті відповідають:
- Хто залишиться ночувати у цьому храмі, до ранку яе доживе. Прокляте місце. Поселилися у ньому перевертні.
Але хлопчик був упертої вдачі. Ліг він спати у порожньому храмі.
У середині ночі раптом щось шурхнуло, шурхнуло... Почулися метушня й писк. Але потім усе затихло. Забілів ранок, устав хлопчик, і що ж він побачив? Лежить на підлозі мертвої величезний пацюк з декількома хвостами. Хтось загриз її на смерть. Подивився він на свій улюблений малюнок, - а у кішки мордочка кров'ю забруднена.
« Виходить, вона й убила пацюка-перевертня», - подумав хлопчик.
Небагато пізніше прийшли у храм люди. Тлумачать між собою:
- Вірно, цього хлопчика вуж і у живих немає... Жалко його, бідолаху!
Тільки дивляться: він здоровий і весел, як ні у чому не бувало, а у куті храму страшний пацюк валяється з безліччю хвостів. Стали селяни хвалити хлопчика
- Ось молодець! Герой! Яке чудовиська вбив!
Говорить їм хлопчик на це:
- Один я на світі. Відмовилися від мене мої батьки. Дозвольте мені поселитися у цьому храмі. Мені більше нікуди йти.
Обрадувалися селяни, адже ніхто у ньому жити не праг, усе боялися нечистої сили.
Так хлопчик став настоятелем храму Умпендзи. Потроху вивчився він читати сутри. Якось раз поклав він свій малюнок кішки перед статуєю Будди, а сам читає молитви. Раптом кішка заворушилася, зійшла з малюнка й стала теперішньою кішкою. Стали вони жити у храмі вдвох.
Піде настоятель до кого-небудь із парафіян, а кішка храм сторожить і клопоче по господарстві. Повернеться він, а до його приходу усе готове, і чайник на вогні.
Ішли роки. Настоятель уже став літній, а кішка зовсім постаріла.
Закинули парафіяни храм Умпендзи, перейшли до священика іншого храму. Був він хитрий і красномовний і переконав їх у своїй святості.
Дійшло до того, що старому настоятелеві і його кішці часом їсти було нема чого. Худе настало у них життя.
Одного разу настоятель раптом помітив, що у кішки замість одного хвоста зробилося трохи. Розпушила вона свої хвости й підмітає ними храм, немов мітлою.
- Невже моя кішка перетворилася у чудовиська! - засмутився настоятель.
- Не засмучуйся, дідусь! - відповідає кішка.- Стала я від старості перевертнем і піду доживати своє століття у гори. Але раніше я прагну допомогти тобі. Ось послухай! Через три дні у будинку того багатія, що живе у підніжжя гори, будуть похорон. А я звернуся у вогненну колісницю пекла й зроблю вигляд, що прагну віднести небіжчика. Ти вдар своїми четками по труні, і колісниця негайно зникне.
Настоятель кивнув на знак згоди, і кішка пішла із храму невідомо куди.
Через три дні пішов настоятель у село, що стояла у підніжжя гори. Зібралося там безліч народу із приводу похорону одного з родички місцевого багатія. Запрошений був і настоятель із іншого храму. Але коли понесли труна на цвинтар, раптом на небі здалася чорна грозова хмара й потоками заюшив дощ. Заблискали блискавки, спустилася з неба страшна вогненна колісниця, летить прямо до труни, щоб віднести небіжчика у пекло. Священик з іншого храму тільки трясся від жаху. Усі колишні там люди волали й горювали, не знаючи, що робити.
Але настоятель храму Умпендзи подумав: «Це усе витівки моєї вірної кішки!» Змело підійшов він до труни й ударив по ньому раз-інший четками.
Та раптом дощ скінчився, небо прояснилося, і вогненна колісниця зникла. Дивляться, а небіжчик як і раніше мирно лежить у труні.
Усе здивували. Велика святість настоятеля із храму Умпендзи, якщо йому покірні сили пекла!
Усі перелякані грішники кинулися за допомогою до старого настоятеля, і у нього знову стало багато парафіян.