У деякому царстві, деякій державі, а саме у тому, у якому ми живемо, жив-був досюль поміщик. Упомещика був кіт, кликали його Васько-Муська.
Поміщик любив Васька-Муську, і кіт свою котячу роботу працював добре — у хлібних лабазах ловив пацюків і мишей. Коли хазяїн прогулювався, Васько-Муська міг нести у роті до фунта вагою гостинець із крамниці додому, і міцно любив його за це поміщик — двадцять років тримав кота Васька-Муську.
Нарешті Васько-Муська став старий, вуса у нього випали, ока у нього стали худі, сила стала у нього мала, не може пацюків ловити й мишей давити. Набрид поміщикові Васько-Муська, схопив його поміщик за зашийок, викинув на задвірок і штовхнув ногою.
Побіг Васько-Муська й заплакав, став думати, як жити до смерті, потім придумав:
- Давай-но я помру у лабазу, підуть пацюка так миші пити, так і мене побачать.
Побрав та й помер Васько-Муська.
Побачили пацюка так миші, обрадувалися, що Васько-Муська помер, стали миші свистати, пацюка кричати:
- Помер наш ворог!
Збіглися усе пацюка й миші до Васька-Муське й розв'язали, що треба б схоронити Васька-Муську, щоб він не ожив. Було їх близько десяти тисяч. Притягли вони артіллю дровни, закотили Васька-Муську на дровни, а він лежить не ворушиться. Прив'язали штук сім мотузок, стали на лапки, мотузки побрали через плече, а близько двохсот мишей і пацюків позаду з лопатками так кирками. Усе йдуть радіють, присвистують. Притягли Васька-Муську на піскове місце, на боровинку на суху й почали копати яму всієї силою.
А Васько-Муська лежить і маленько дивиться: викопали яму дуже глибоку, метра на три.
Вилізли копари з ями. Тепер треба Васька-Муську у яму штовхнути. Узялися — хто за шию, хто за хвіст.
Як заворушився отут Васько — миші ладь. Як підхопився Васько-Муська, так давай-но їх ловити, так у цю яму складати. Бігають по піскові, а зникнути нікуди ні мишам, ні пацюкам. Набив ними Васько повну яму. Дісталася йому ще музика так сотні півтори лопат.
Багато став жити кіт. Лопати продає, собі риби купує, так у музику відіграє, так з ями мишей добуває.
Живе ні у казці сказати, ні пером написати, краще, чим у поміщика, і сам став собі хазяїн Васько-Муська.
Тем і скінчилося.