Одного разу задав цар своєму синоду міцне завдання: «Чому голова сивіє вперед бороди?»
Ну, синод довго вирішував питання, а розв'язати-те так і не міг. Ось цар переодягся у цивільну форму й поїхав по своїй державі. Їхав він, їхав, потім ішов він, ішов, і зустрічається йому мужик-замурлига у чекмені, підперезаний лободою. Як це глянув на нього цар-те й швидко визначив, що мужик може відповісти на його питання.
Ось і думає цар: « Як це погутарить із мужиком так не перелякати його? Дай я запрошу його у трактир». Гак він і зробив. Зазвав його у трактир. Почав пригощати й помаленьку став підходити уводити, увести до ладу мужикові, щоб не злякати його.
Ну, п'ють вони, а цар розмови веде. Вів він, вів розмови та й запитує: «Скажи мені, чому голова сивіє вперед бороди?» — «Ось дурень! Хіба не знаєш, що голова за двадцять років раніше має волосся, чому борода?» — « Так, це правда. А я думав-думав і не додумався!» — «А чого отут і думати-те? Ти якийсь смішний!»
Мужик - Те, виходить, пояснює, а цар у цей час напи сал записку й сказав: «Ось тобі записка. Побери й дай будь-якому городовому, він за відповідь твій дасть тобі грошей».
Мужик поклав записку у кишеню й забув про неї. А цар попрощався й пішов. А мужик теж пішов додому.
Якось раз довелося йому бути у місті. Ходив, ходив і утомився, а поїсти купити йому немає на що. Іде він по місту, дістав з кишені тютюну, поліз за папером і вийняв тую записку й сказав: «Стоп! Мені ж потрібно з городового по цій записці одержати гроші!»
Встревает городового, дає йому записку й вимагає гроші. Городовий почитав записку й бачить: цього мужика треба представити синоду й паную. Коштує, думає той-те-городов-те. А мужик, знай собі, вимагає гроші. А городовий у цей час за довгий чекмінь вистачив мужика й тягне. «Рідний, так за що ж? Мені ж гроші одержати треба, а ти мене за чекмінь тягнеш!..» — «А ось підемо до царського палацу, тобі там заплатять».
Ну, тягне за чекмінь мужика, а той упирається, чекмінь тріскотить. Мужик іде до двору. Упертися міцніше боїться: чекмінь лопне, зовсім нагишом буде — під чекменем-те сорочки у нього не було. Жив мужик-те розкошуючи.
Притягає його городовий до перших дверей царського палацу. Мужик як побачив царський палац, так і сомлел. Ось він і каже городовому: «Я своїх грошей вам дам, тільки пустите мене».
А городовий знай собі тягне його й прямо у палати притяг. У записці ж сказано було: «Доправити мужика у палати без зволікання».
Коли витягли мужика у палати, він став білий, як стіна. Цар побачив переляканого мужика й думає: «Зовсім мужик рехнется, коли побачить мене у царському одязі. Дай я переодягнуся у цивільну». Переодягся, щоб зовсім на смерть мужика не перелякати. Підходить уводити, увести до ладу мужикові й запитує: «Довідаєшся мене чи ні?» Мужик каже: «Я вас ніколи й не бачив і знать не знаю. Що ви бідної людину мучите? Відпустили б, чого гріх на душу берете, ваше благородіє?» — «Так як же, а у трактирі разом сиділи за столом?» — «Так я й трактиру-те у жисть не бачив, а не тільки пити у ньому з вами! Побійтеся бога! Пустите мене. Мені додому треба, баба чекає».- «Ну, а ти пригадай! Адже гуляли ми з тобою? Ти ще мені сказав, тому борода пізніше сивіє, чому
Волосся на голові. Не бійся мене, говори смелее!» — «Ну, бачу: особистість начебто знайома, так не можу пригадати. Та й схожих багато, може, і поплутав».- «Так ти не бійся! Вішати не будемо», - каже цар. «Ну, раз вішати не будете, тоді можна й визнати».
Повели мужика у палату, де синод засідає. Прийшли. Цар знову задав синоду питання: «Скажіть мені, чому голова сивіє вперед бороди?» Синод вирішував, вирішував, так і не розв'язав. Тоді цар сказав синоду: «Послухайте мужика, він вам дозволить завдання. Ну, мужик, устань. Скажи, чому голова сивіє вперед бороди?»
Піднявся мужик і каже: «Ось, дурні, не можете таке питання розв'язати?! Тому сивіє голова раніше бороди, що на голові волосся з'явилися на двадцять років раніше!»
Увесь синод визнав відповідь мужика правабоним. Синод розв'язав нагороду видати мужикові — зняти з нього селянство й нагородити його дворянством. Нагородили мужика дворянством. Коли став мужик виходити із синоду, то з мужика тріск пішов...
У синоді піднявся шум, і розв'язав синод повісити мужика за таку підлу справу. Мужик як почув, що його повісять за таку справу, ось він і каже: «Почекайте, це не моя провина. Це провина ваша».- « Як наша?!» — «Так ви мене нагородили дворянством?» — «Ми».- «Ну ось, а селянству подітися було нікуди. Воно стало розвалюватися. Ось такий тріск і пішов з мене».
Синод виправдав мужика й відпустив його.