У деякому царстві, у деякій державі жив у сільці старий зі старухою; у нього було три сини: два — розумних, а третій — дурень. Прийшов час старому помирати, став він гроші ділити: старшому дав сто рублів і середньому — сто рублів, а дурневі й давати не прагне: однаково даром пропадуть! «Що ти, батька! - говорить дурень. - Діти усе рівні,

Жив так був собі старий зі старухою, бідні-бідні! Хліба-Те у них не було. Ось вони поїхали у ліс, набрали жолудів, привезли додому й почали їсти. чи Довго, чи коротко вони їли, тільки баба упустила один жолудь у підпілля. Пустив жолудь паросток і у невеликий час доріс до підлоги. Баба запримітила й говорить:

- Старий! Потрібне пів-те прорубати. Пускай дуб росте вище. Як виросте, не станемо

У одному було місті — жили два купці по самий край річки: один росіянин, а інший татарин; обоє минулого багаті люди. Тільки росіянин по якихось торговельних справах обанкрутился, так що у нього не залишилося нічого з пожитків; усе описали й обібрали.

Жили старий з бабою. Жили вони бідно. Ні землі, ні худоби у них не було. Увесь їхній маєток займала лазня, крита землею, у якій вони жили. Годувалися вони тим, що приносили добрі люди. Відомо, яка це життя: день — без хліба, два дні — так. Терпів, терпів старий і говорить: «Баба, давай посіємо

Було у одному місті: був диякон і був псаломщик. Священик помер, псаломщик зробився дияконом, потім священиком. А потрібно було, щоб священик одружений був, псаломщик і одружився. Чотири роки жив із дружиною й не було дітей. На п'ятий рік вона завагітніла, він став її лаяти, що вона

Жив-Був купець, у нього було два сини: Дмитро да Іван. Раз, благословляючи їх на ніч, сказав їм батько: «Ну, діти, кому що у сні привидиться — зранку мені повідайте; а хто приховає свій сон, того стратити велю». Ось ранком приходить старший син і каже батькові:

Ішов солдат із села у місто на службу й зупинився ночувати у однієї баби. Багато він насказал їй усякої дурниці, а та, відома справа, у лісі народилася, пню молилася, далі поскотини не бувала й нічого не бачила, слухає развеся вуха, усьому вірить і дивує

Жили-Минулого старий так баба. Були у них два сини. Обоє як один, так схожі. Вони жили дуже бідно. Ось їсти стало нема чого. Баба й говорить: «Відведи їх, старий, у ліс. Нам однаково з голоду помирати. А вони, може, виб'ються».

Він і завів їх у ліс і кинув. Вони й заблудилися. Ходили-Ходили й заревіли.

Жила-Була дівчина молода, і був у їй дроля молодий. А татонька так мамонька її до парочки не пускали, відіграти не давали. Дуже дівчина плакала, так робити нема чого. Бачили її силоміць заміж, а вона незабаром померла.

Ось у одну ніч і стукається у будинок. Чоловік-Те визирнув, а вона під вікном коштує, тремтить уся (вуж зима була) і говорить:

Жив-Був мужик; до того збіднював, що залишився у нього одна скриня, і той порожній. «Що тепер робити?- тримає він у розумі.- Є нема чого, купити немає на що! Видайся, рідну б дочку свою продав, так кому її потрібне?» Тільки подумав, як раптом входить у хату Пречиста Діва й говорить: «Здраствуй, мужик! Продай мені свою дочку».- «Що за диво! - подумав мужик.- Ще ні слова