Жили старий з бабою. Жили вони бідно. Ні землі, ні худоби у них не було. Увесь їхній маєток займала лазня, крита землею, у якій вони жили. Годувалися вони тим, що приносили добрі люди. Відомо, яка це життя: день — без хліба, два дні — так. Терпів, терпів старий і говорить: «Баба, давай посіємо горох! Тоді ми вдосталь поїмо аборку».- «Ах, старий, старий! Та чого ти видумав! А де ж у нас земля? Та й гороху на насіння ні», - сказала баба. «Де, де! - передражнив її старий, - піду по дворах і випрошу по горошинці, ось тобі й насіння! А земля у нас своя є... на лазні. Там і посіємо горох».- «Ну, добре, старий, давай посіємо», - погодилася баба.
Старий походив по дворах і приніс цілу пригорщу гороху. Скопав землю на лазні й посіяв горох.
Такий виріс горох, якого старий зроду й не бачив, гороху. Скопав землю на лазні й посіяв горох.
Такий виріс горох, якого старий зроду й не бачив. «Ну, баба, тепер заживемо! Гороху наберемо цілий мішок! Завтра забирати будемо, а то як би не перестоявся«, - говорить старий. «Старий, побери й мене на збирання, я давно не бачила свого гороху», - попросила баба.
Пішли.
Старий піднявся абияк на лазню, а баба не влізе, та й годі. Що будеш робити? Сходи немає. Ось старий і говорить: «Я тобі, баба, зараз поберу й витягну!»
Зняв очкур із себе, один кінець скинув бабі, а за іншою тримається: «Ну-но, баба, обв'яжися навколо, тоді я й витягну тебе на лазню».
Баба обв'язалася, а старий тяг, тяг — очкур обірвався, баба бац на землю — і дух геть!
Сидить старий на лазні й говорить: «Ех, баба, баба, і поплакати по тобі нікому! Поплакав би сам, так сліз вуж немає». Дивиться — ідуть кур-баляндрасники. «Курочки, куроч ки! Поплачьте по моїй бабі!» — «Нагодуй нас горошком, ми поплачемо трошки!» Старий нагодував курей, і вони заплакали: « На жаль, на жаль, бабуся! Убив тебе дідусь!» — «Кшишь, прокляті! Брешете, вона сама вбилася!»
Та старий прогнав курей. Дивиться — ідуть качки-модниці. «Качки, качки, поплачьте по моїй бабі!» — «Нагодуй нас горошком, ми поплачемо трошки!» Старий нагодував качок, і вони заплакали: « На жаль, на жаль, бабуся! Убив тебе дідусь!» — «Кшишь, прокляті, вона сама вбилася!»
Та старий став проганяти гусаків, але вони не йшли. Тог -
Так старий став смикати горох і оросать у гусаків.
Скоро весь горох повидергал, а гусаки не йдуть і кричать: « До-Го? Че-Го?» Розсердився старий зовсім: «Ви ще глузувати з мого горя здумали!»
Та став кидати у гусаків грудками землі.
Кидав, кидав так оступився — бац на землю й убився!
Так старий з бабою жили й померли на чужій землі, а свою землю залишили на лазні.
Ось як бувало раніше!