Жила-Була дівчина молода, і був у їй дроля молодий. А татонька так мамонька її до парочки не пускали, відіграти не давали. Дуже дівчина плакала, так робити нема чого. Бачили її силоміць заміж, а вона незабаром померла.
Ось у одну ніч і стукається у будинок. Чоловік-Те визирнув, а вона під вікном коштує, тремтить уся (вуж зима була) і говорить: «Чоловік ти мій вінчаний, пусти мене, відігрій мене, болять мої кісточки — залежалися». А він злякався і її прогнав.
Пішла вона до матінки під віконечко, постукала: «Мамонька, рідна, впусти мене, відігрій мене, болять мої кісточки — залежалися».
Мати испужалася й прогнала її.
Пішла вона до батька-панотцю: «Татонька, родненький, впусти мене, відігрій мене, болять мої кісточки — залежалися».
А він двері припер і вогонь погасив.
Пішла вона до старшой сестрі: «Сестренька, рідна, пусти мене, відігрій мене, болять мої кісточки — залежалися».
А сестра й під крамницю сховалася.
Пішла вона до дроле старому: «Парочка, миленької, пусти мене, відігрій мене, болять мої кісточки — залежалися».
Він їй двері відкрив і у хату ввів, молоком напоїв, на крамницю поклав, кожухом накрив. Три дні від усіх ховав, на четвертий день у церкву повів, попові сказав. Піп їй хрест одяг і повінчав їх. «Хто, - говорить, - відмовився, тому вона не дружина. Хто її у будинок пустив — з тим і жити буде».
Стали вони житися-поживати.