Був піп і попадя. У них козак був Ваня. Попадя любила дячка. Та зробилася нездорова, посилає попа у Римское царство за римским маслом: «Батюшко, я тобі спечу пиріжків-подорожничков, ти, Ваня, коня запряжи так батька відвези». А Ваня батьку повіз і говорить: «Не їзди, батько, у Римское царство; я тебе зав'яжу у солому, принесу у фатеру, і ти подивишся, що з нашої матки

Ось кума лиса прийшла на село, украла у одного мужика свиню. Пішла у ліс, обпалила свиню, звалила її на спину й пішла далі. Іде, а назустріч їй попадається вовк. Ось вовк каже: «Кума лисиця, прийми у частину!» — «Іди», - лиса відповідає.

Пішли вдвох. Назустріч їм попадається ведмідь: «Кума лисиця, прийми у частину!» — «Ну, іди», - лиса знову

Було у короля три сини. Старшого сина звуть Васабо, середний був Юхим, а молодший був Петра-Королевич. Зійшлися вони у кімнату. Петра-Королевич і говорить, що йому вуж час одружитися, а батько й битий шляху не женить! Та сказав Петра-Королевич: «Підемо до батька проситися — по чужих державах їхати». При ходять усі враз,

Жив-Був піп. Він був претовстий-претовстий-товстий-претовстий. Та був у нього працівник Іван. Напарила якось попадя паренок. Піп об'ївся, і у животі у нього закрутило. Він говорить: «Ванька, а Ванька, біжи до фельшару, пущай він тобі ліки дасть».

Побіг Ванька. «Пан фельшар, дайте панотцю ліки!» Той запитує: «А яке? Нехай

Чоловік із дружиною року чотири Жив, двох дітей нажив. Ну до того дружина зла була, щодня чоловіка била. Думав-Думав чоловік: «Ось правда прислів'я: одружитися не напасти, так як би одруженому не пропасти!» Думав-Думав: «Дай я її утоплю у річці, у Антошкиной. Крути». Ось він говорить: «Баба, підемо з тобою на річку рибу ловити!» Як вона зашумить на нього: «Ах ти, такий-сякий!

Жили-Минулого Лінь да Отеть.

Про Лінь усе знають: хто від інших чув, хто зустрічався, хто знається й дружбу веде. Лінь — вона прилиплива: у ногах плутається, руки зв'язує, а якщо голову обхопить — спати повалить.

Отеть Ліні лінивіше була.

День був легкий, сонечко пригрівало, вітерцем обдувало.

Лежали під яблунею

Був-Жив мужик, у нього було три сини. Жив він багато, зібрав два казани грошей — один закопав у клуні, іншої у воротах. Ось помер цей мужик, а про гроші нікому не сказав. Одного разу був на селі свято; ішов скрипаль на гулянку й раптом провалився крізь землю; провалився й потрапив у пекло,

Жив-Був цар, у нього був один син. Коли царевич був малий, то мамки й няньки його прибаюкивали:

- Баю-Баю, Іван-царевич! Виростеш великий, знайдеш собі наречену: за тридев'ять земель, у тридесятій державі сидить у вежі Василиса Кирбитьевна — з кісточки у кісточку мозочок переливається.

Минуло царевичеві п'ятнадцять років, став у батька проситися

Жив-Був старий з бабою. У них була дочка. Баба-Та вмерла, старшот і сдумал одружитися; побрав Ягу-Бабу з дочкою же. Ось ця Яга-Те баба не залюбила старикову-те Дочка, пасербиц-те. «Старий, відвези її у ліс! Мені, - говорить, - не треба її!» Старому-Те жалко було її, дочка-ту, так че зробиш? «Садися,

Говорить піп у церкві дияконові:

- Диякон, диякон, подивися-но у віконце, нейдет чи хто, не чи несе чого?

- Баба йде, глечик масла несе! - відповідає диякон. А дячок співає:

- Подай, господи! Піп знову:

- Диякон, диякон, подивися-но у віконце, нейдет чи хто, не чи несе