Був одного разу один вождь, який мав багато дружин. Коли їх стало багато, він побрав двох дочок іншого вождя. Одну дівчину він поставив великою жінкою; але інша дівчина була у великому горі, тому що й вона бажала бути великою жінкою. Коли за них була закінчена виплата викупу, вони обидві станцювали.
Трапилося одного разу, що всі дружини того вождя завагітніли. Інші народили, але велика жінка барилася родити. - Коли стало відомо, що вона народила, вийшла її сестра, пішла до будинку; вона прийшла й сказала: подайте дитя, щоб я подивилася на нього. Вони дали його. Вона побрала його й упилася у нього поглядом. Та поки вона його тримала, дитя вмерло. - Запитали всі люди: як ти тримала дитя? - Відповіла вона: так немає. Як тільки я його побрала воно й умерло. Дивували всі люди.
Нарешті вони знову забеременили й народили. Її сестра побрала знову інше дитя й воно знову вмерло. Зрештою вмерло троє дітей. Усі домашні сказали: вони були вбиті її сестрою.
Знову вони завагітніли. Сказала мати чоловіка: якби твоя сестра не тримала померлих дітей, вони не були б мертвими. Але раз ти даєш їх їй, вона їх убиває.
Вона знову народила, не говорячи нікому, що вона народить. На ранок усі люди довідалися, що вона народила. Вони пішли подивитися дитя. - Вони прийшли й сказали: дай нам подивитися дитя. - Сказала вона: ну немає. Сьогодні я не народила дитя; я народила лише звіра. - Запитали вони: якого звіра?- Відповіла вона: змею-мамба. - Сказали вони: покажи його, дай нам подивитися. Вона показала його. Вони дивували, тому що бачили змею-мамба.
Знову інша сестра народила хлопчика. Вона раділа, тому що сама народила людину, а та народила: лише змієві. Обоє дитя виросли. - Сказав вождь: ці мої діти, ім'я одного Мамба, іншого Нсимба.87 Обоє росли. Але Мамба пересувався лише на животі.
Коли вона народила Мамба, той виріс не вмерши; говорили люди: подивитеся ж, адже це дитя не вмерло, тому що воно змія. Інші були вбиті матір'ю Нсимба, що бажала, щоб правил Нсимба.
Але батько Нсимба сказав: якщо ви знаєте зілля, яким убиті діти, дайте його мені, щоб я його потримав, я потримав її самою моїми руками, і вона сама вмре; тому що ви говорите: вона торкала руками дітей і вони вмерли. Я сам бачу, що діти людські вмирають; але змія не вмирає. Сам я теж не знаю, чи були вони вбиті?
Трапилося, коли вони виросли, прийшли дівчини вибирати нареченого. Коли їх запитали: кого ви прийшли сватати? - відповіли вони: Нсимба. Інші прийшли сватати Мамба. - Але, коли побачили що він змія, вони втекли, говорячи: ми думали, що він людей.
Його батько був дуже засмучений, тому що любив Мамба. Але усе дівчата боялися Мамба, тому що він був змією. - Сказав його батько: і тебе Нсимба не виберуть у наречені, поки не виберуть Мамба; тому що він найголовніший. Але Нсимба засміявся, бачачи що дівчини відкинули Мамба. - Запитав Нсимба: раз дівчини відкидають Мамба, мене ж вони люблять, то що ж буде? - Та сказала мати Мамба: твій батько просто сміється, ти Нсимба. Хіба є така людина, якій заборонили б одружитися, через те, що він суперничає з виродком?
Після цього трапилося, що прийшли дівчини, що з'явилися з іншої країни, вони прийшли вибрати нареченого; одна супроводжувала іншу. Були вони спрошени, кого вони прийшли вибирати у наречені. - Відповіла дівчина: Нсимба. Були вони введені у будинок. Батько погодився, щоб був обраний у наречені Нсимба.
Були зарізані бики, зібралася безліч народу, тому що брали у наречені дитя вождя. Увечері прийшла безліч юнаків обирати дівчат. Коли ввійшли юнака, увійшов і Мамба. Та усе дівчини, кричачи, утекли у глиб будинку. - Сказав вождь: скажіть їм, щоб вони не змели тікати, тому що це моє дитя. - Сказали люди колишні у будинку: сядьте на земь; не смійте тікати, тому що це дитя вождя. Мамба побрав свою циновку й сіл на неї. - Запитали дівчини: але як трапилося з ним, що він став змією? - Сказали люди: його мати втрачала дітей, під кінець вона народила його. Вони дуже дивували.
Вибиралися юнаки дівчатами; обрали дівчини. Та сестра нареченої вибрала Мамба. Але Нсимба не праг, щоб його своячка вибрала Мамба, бажаючи бути обраним сам.- Люди знову запитали, сказали вони: ти кого вибираєш? - Відповіла дівчина: мною обирається Мамба. Та запитали юнака: не Нсимба? - Відповіла дівчина: ні, Мамба. Запитали юнака: не Нсимба? - Відповіла дівчина: ні, Мамба. - Сказав Нсимба: ніколи не бачив подібного, залишіть же її, тому що хоч вона сама вибрала Мамба, вона його відкине, тому що він змія.
Запитав Нсимба: хто ви такі, як вас кличуть? - Відповіли дівчини: та, яка прийшла вибирати нареченого, ім'я її Нхламву-Йобухлалу. Та, яка її сестра, ім'я її Нхламву-Йетуси.88 Але Нсимбе не дуже подобалася Нхламву-Йобухлалу, йому подобалася Нхламву-Йетуси.
Коли дівчини закінчили вибирати, вийшов Нсимба, пішов він у свій будинок для молодих і Мамба пішов у свій будинок для молодих. - Сказали юнака: поберемо й відведемо наречену у будинок для молодих Нсимби. Пішла Нхламву-Йобухлалу. Сказали вони Нхламву-Йетуси, щоб вона пішла у будинок для молодих Мамби. Вона пішла, прийшла, увійшла й села на земь. Вона побачила Мамба, що сидить на своєї циновке, там у будинку для молодих Мамби сиділа й сестра Мамби. - Сказала сестра Мамби: раз дівчини вибрали, а ти сама вибрала змію, чи згодна ти бути його дружиною? - Засміялася Нхламву-Йетуси, запитала вона: говорять він їсть людей? - Сказав Мамба: чи є людей, яка вибрала б змієві? - Сказала Нхламву-Йетуси: раз ти не їж людей, чому ти з'їж мене?
Та дівчина вийшла. - Сказав Мамба: устань, закрій двері. - Запитала Нхламву-Йетуси: чому ти сам не закриєш? - Сказав Мамба: у мене немає рук, щоб закрити. - Запитала Нхламву-Йетуси: ким же щодня вона закривається?-Відповів Мамба: закриває хлопчик, що спить з-мною. - Запитала Нхламву-Йетуси: але де він сьогодні? - Відповів Мамба: він пішов через тебе, моя улюблена. Піднялася Нхламву-Йетуси й закрила двері.
Сказав Мамба: постелі мені циновку. - Запитала Нхламву-Йетуси: хто тобі постилає циновку щодня? - Відповів Мамба: мій хлопчик. Піднялася Нхламву-Йетуси й розстелила йому циновку.
Сказав він: побери гарбуз із салом, натри мене; тоді я буду добре спати. - Сказала Нхламву-Йетуси: я боюся торкати змієві. Розсміявся Мамба. Вони лягли.
Ранком вони встали; а всі домашні дивували, тому що вони думали: нам не доводилося бачити таке сміливе дитя, яке б спало зі змією у будинку.
На ранок мати Мамби відібрала дуже смачну їжу, приготувала її й знесла її дівчині, розмовляючи сама із собою, говорячи: якби я народила теперішньої людину, він би одружився на цьому дитя народу.
Коли стемніло, вони знову пішли спати; увійшла й та дівчина; вони сіли з нею й знову вона вийшла. - Сказав Мамба: піди закрій двері. Нхламву-Йетуси встала й пішла закрити. - Сказав Мамба: ось учора ти відмовилася мене натерти. Хіба ти не бачиш, що я із труднощами пересуваюся, я адже пересуваюся на животі? Мені приємно лежати, якщо я натертий; тоді моє тіло робиться м'яким і мені приємно лежати. Допоможи ж мені, натри мене сьогодні. Я не їм людину; адже мій хлопчик натирав мене і я його не з'їв. Нхламву-Йетуси побрала сало й побрала ціпок. - Сказав Мамба: ну немає; моє сало не береться на ціпок; воно просто виливається; воно рідке. - Сказала Нхламву-Йетуси: натирайся сам; я не прагну тебе натирати. - Сказав Мамба: так ні, я не їм людину. Натри ж мене. Нхламву-Йетуси побрала сало, вона налила його собі на руки й натерла Мамба. Але коли вона його натирала, то відчула, що тіло змії дуже холодне й злякалася. - Сказав Мамба; так ні, натирай же мене; я не їм людину. Вона залишила його, закінчивши натирати.
Мамба почекав трошки й сказав Нхламву-Йетуси: схопи мене отут, помни мене міцно, витягни мене, тому що тіло моє скорчилося. - Але Нхламву-Йетуси сказала: я боюся. - Сказав Мамба: так ні, я нічого тобі не зроблю. Я не їм людину. Схопися за стовп, дивися вглиб будинку; не дивися на мене й тягни мене із силою; тому що моє пересування мене турбує; тому я люблю щоб, коли я лежу, хто-небудь тяг би мене. Нхламву-Йетуси схопилася за стовп, і потягнула із силою. Вона відчула, що шкіра залишається у її руках. Вона швидко відкинула її й відскочила, думаючи: змія. Але коли вона обернула погляд, придивилася й побачила Мамба дуже гарним, тіло його блищало. Вона дуже обрадувалася й запитала: що з тобою було?
Відповів Мамба: моя мати довго втрачала дітей, і говорили люди, що діти наші були вбиті сестрою моєї матері.
Та трапилося, що ще не народивши мене, вона пішла до своїх, веліла своєму братові піти піймати маленьку отрутну змію й побрати її шкіру. Коли я був породжений я був поміщений у цю шкіру. Та всі наші не знали, що я людей; вони думали, що вірно змія, тому що моя мати не розповідала, що я людей; і ти не розповідай нікому.
Запитала Нхламву-Йетуси: у інші дні знімаєш ти цю шкіру? - Відповів Мамба: луні, мій хлопчик натирає мене салом і знімає з мене. Вони лягли.
На ранок Нхламву-Йетуси сказала: тепер я прагну повернутися додому. Були відібрані бики, два десятки. - Сказав Мамба: і я, батько мій, прагну відібрати два десятки, і піти посватати цю дівчину у її батька. Його батько погодився; Мамба відправився з безліччю худоби і юнаками сватати. Вони пішли.
Коли вони виходили з будинку, Мамба сказав, щоб побрали його сало; Нхламву-Йетуси понесла його. Коли вони були на височині, Мамба пішов потихеньку позаду. Сказав він Нхламву-Йетуси, щоб і вона йшла тихіше. Усі люди йшли спереду, а вони обоє йшли позаду. - Сказав Мамба: присядемо, натри мене салом, зніми шкіру, тому що я почуваю себе погано; трава мене коле, коли я пересуваюся так на животі. Вони сіли; вона натерла його салом і потягнула його; шкіра зійшла. Мамба встав і пішов. Вони пішли за людьми. Нарешті, коли вони підійшли близько до людей, Мамба знову надяг шкіру.
Усі вони прийшли додому, і ввійшли. Але люди звідти втекли, злякавшись змії. - Сказали вони: ось дружки Нхламву-Йобухлалу приходять зі змією. - Сказали дівчини: не потрібно так говорити, це наречений Нхламву-Йетуси. Дивували люди, говорячи: як це вона не боїться, адже це змія?
Їм зарізали двох биків. Коли прикінчили м'ясо, дружки вернулися до своїх. Через якийсь час вони послали людину, щоб він чекав подружок. Були скликані подружки; було зварене пиво; було велено піти й зібрати подружок. Вони прийшли з ними.
На ранок зібралося безліч народу, але деякі сміялися, тому що Мамба не вмів танцювати, говорячи: раз він змія, те як він буде танцювати? Увійшли подружки й дружки й станцювали нареченій, дівчини й чоловіка їх племені.
Коли подружки скінчили танцювати, пішли дружки наряджатися. Мамба ввійшов у свій будинок для молодих, і його хлопчик натер його салом, зняв з нього шкіру. - Сказав він піди, поклич мою матір, щоб вона принесла мої речі Прийшла його мати з його речами. Мамба надяг усе своє й сказав хлопчикові: подивися, вийшов чи Нсимба з будинку? - Відповів хлопчик: луні, він вийшов.
Побрав Мамба більшу шкіру, надяг її й вийшов пересувала: на животі. Коли всі люди побачили його, то сказали вони: тепер він дуже великий, тому що натертий салом. Він пішов у кошару й сіл на земь. Коли всі дружки й подружки вибудувалися, Мамба викрутився, його хлопчик підійшов, схопив його за голову й стяг з нього шкіру. Та всі люди не могли дивитися на Мамбу через його сяйво.
Нсимба пішов у свій будинок для молодих у страху, тому що він побачив що Мамба людей; він страшно розгнівався. Усі люди дивували, бачачи Мамба людиною. Вони схопили його, запитуючи: давно це з тобою зробилося? Його батько заборонив, щоб танцювали у цей день. - Сказав він: будуть танцювати завтра, тому що сьогодні я прагну на нього дивитися.
Тоді його мати раділа, тому що її дитя одружилося. Поверну - лисій у вдома й селі. На ранок танцювали; але Нсимба тривожився, бачачи, що Мамба людей. Усе залишилися, його батько страшно радів, бачачи що Мамба людей. Мамба побудував своє селище й поселився з великий кількістю людей, яке прагло жити з ними. Коли він сплів собі головний обруч, він одружився на багатьох жінках. Та жив з ними щасливо.