Розповідають, що був колись у Єгипту полководець по імені Джхути. Він супроводжував фараона Менхеперра у всіх його походах у країни Півдня й Півночі, він боровся на чолі своїх солдатів, він осягся всі військові хитрості й одержав чимало нагород за свою відвагу, тому що він був чудовим полководцем і не було рівних йому у всій країні.
Та ось одного разу прибув до двору фараона гонець із країни Хару (Сирії). Привели його до фараона, і запитав його величність:
- Хто послав тебе? Для чого пустився ти у шлях? Та відповів гонець фараонові:
- Намісник країн Півночі послав мене. Ось що сказав він: «Переможений тобою правитель Яффи повстав проти твоєї величності. Він убив солдатів твоєї величності. Він винищив твої колісниці, і ніхто не може встояти проти нього».
Коли почув ці слова фараон Менхеперра, гнів охопив його, і у гніві став він подібний леопарда. Та сказав фараон:
- Клянуся життям і милістю до мене бога ра, клянуся любов'ю до мене батька мого Амона, я зруйную місто переможеного з Яффи, і пізнає він вага десниці моєї!
Та ось скликав фараон своїх семеров, полководців, а також переписувачів і повторив їм звістка, яку надіслав йому намісник країн Півночі. Але всі вони як один мовчали, тому що не знали, що відповідати.
Сказав тоді полководець Джхути:
- Про ти, кому вся земля віддає шану! Накажи дати мені твій великий жезл. Накажи дати мені солдат твоєї величності й колісниці із кращими з хоробрих Єгипту. Та тоді я вб'ю переможеного з Яффи й захоплю його місто.
Та викликнув його величність фараон:
- Досконало, досконало те, що сказав ти нам!
Та вручили Джхути великий жезл фараона Менхеперра й дали йому солдат і колісниці із кращими з хоробрих Єгипту, як він просив.
Та ось через багато днів Джхути зі своїми людьми прибув у країну Хару. Тут наказав він виготовити двісті більших кошиків, а також безліч пута, ланцюгів і дерев'яних колодок. Крім того, наказав він викувати мідні окови для ніг вагою у чотири немеса.
Коли усе було виготовлено, послав полководець Джхути гінця до переможеного з Яффи, щоб сказати йому:
- Я, Джхути, полководець землі Єгипту. Супроводжував я фараона у всіх його походах у країни Півдня й Півночі й одержував чимало нагород за свою відвагу. Та ось став фараон заздрити моїй хоробрості й задумав мене Вбити. Але урятувався я й пішов Від нього, несучи із собою великий жезл фараона Менхеперра. Сховав я його у кошику з кормом для коней моїх. Якщо ти бажаєш, я віддам його тобі, а сам залишуся з тобою, і із мною мої воїни — кращі з хоробрих Єгипту.
Коли почув ці слова переможений з Яффи, зрадів він, тому що знав, що доблесний полководець Джхути й немає йому рівних на всій землі. Та послав до Джхути гінця, щоб сказати:
- Приходь до мене! Я прийму тебе як брата, і дам тобі надяг, найкращий із земель країни моєї.
Сам переможений з Яффи вийшов назустріч Джхути зі своїми охоронцями, а також з женщи-нами й дітьми з міста свого. Повів він Джхути у свій табір, але ні воїнів Джхути, ні їхніх коней оон із собою не побрав.
У таборі з переможеним з Яффи було сто двадцять сірійських воїнів, рясно постачених їжею кормом для їхніх коней у плетених посудинах на зразок кошиків, побачив це Джхути й попросив:
- Накажи нагодувати й солдатів фараона, тому що особи їх сумні від голоду.
Та переможений з Яффи зробив так, як він просив.
Потім сіли вони бенкетувати, і через годину, коли обоє минулого вже п'яні, Джхути сказав переможеному з Яффи:
- Поки я сиджу тут з жінками й дітьми міста твого, накажи, щоб воїни твої впустили мої колісниці й нагодували коней. Якщо прагнеш, нехай кожну з них уведе який-небудь раб-чужоземець.
Та ось колісниці ввели у табір і коням задали корм. Разом з колісницями прибув у табір і великий жезл фараона Менхеперра. Прийшли до Джхути й повідомили його про це. Почув це переможений з Яффи й сказав Джхути:
- Прагну я побачити великий жезл фараона Менхеперра! Клянуся Ка фараона Менхеперра, він уже тут у тебе, цей великий жезл. Принеси його мені!
Та полководець Джхути зробив так, як він просив, і приніс великий жезл фараона Менхеперра. Наблизився він до переможеного з Яффи, схопив його за одяги й сказав:
- Глянь на мене, про переможений з Яффи! Ось великий жезл фараона Менхеперра, лютого лева, сина Сохмет, так зміцнить Амон десницю його.
Отут підняв Джхути руку свою й ударив переможеного з Яффи жезлом у скроню. Упав переможений з Яффи горілиць. Надяг йому Джхути на шию колодку, зв'язав його шкіряним путом і наказав принести призначені для поваленого окови з міді. Та надягли йому на ноги окови вагою у чотири немеса.
Потім наказав Джхути принести двісті кошиків, які він велів виготовити заздалегідь. Двомстам солдатам наказав він сісти у них. Дали їм колодки й путо, а також дали їм їх сандалії й зброя й запечатали кошика печатками. Повелів Джхути нести кошика найкращим солдатам своїм, а всього їх було п'ятсот людей. Та сказав їм Джхути:
- Коли ввійдете ви у місто, випустите ваших товаришів з кошиків, схопите всіх жителів міста й негайно ж зв'яжіть їх!
Після цього вийшов один воїн Джхути з табору й сказав колесничему переможеного з Яффи:
- Ось слова твого пана, ступай і скажи їх своїй пані: «Зрадій! Бог наш Сутех віддав нам у руки Джхути разом із дружиною його й дітьми його! Дивися мій лик перетворив на рабів його воїнів!» Так скажеш ти їй про ці двісті кошики, у яких сидять солдати з колодками й путом.
Та відправився колесничий у місто поперед воїнів Джхути, щоб усладить серце пані своєї.
Сказав він їй:
- Ми захопили Джхути!
Та ось відкрили ворота міста перед солдатами, і вони ввійшли усередину. Звільнили вони своїх товаришів з кошиків і стали вистачати жителів міста, молодих і старих. Негайно ж надягли вони на них колодки й зв'язали путом.
Так десниця потужна фараона, так буде він живий; здоровий і могутній, простяглася над містом.
Уночі Джхути послав гінця до фараона Менхеперра, так буде він живий, здоровий і могутній. Та гінцеві велів він сказати: «Так зрадіє серце твоє! Амон, благий твій батько, віддав у руки тобі переможеного з Яффи з усіма людьми його й містом його. Прийшли нам людей, щоб відвести полонених і наповнити храм владики богів Амона-Ра рабинями й. рабами, які схиляться у порох під ноги твої відтепер і назавжди».
Тут щасливо завершується оповідання, як його записав від початку до кінця переписувач із умілими пальцями, переписувач війська фараона.