Ця казка була записана ієрогліфами й не дуже добре збереглася. На жаль, вона не закінчена. Там, де ієрогліфи стерті, ми зробили позначки
Був, говорять, колись один цар, що не мав сина. Та його величність просив для себе у богів, яким він служив, сина. Та вони повеліли, щоб він був породжений йому. Він спав у цю же ніч зі своєю дружиною, і вона завагітніла. Після того як вона завершила місяці народження, народився хлопчик.
Прийшли богині Хатор. щоб розв'язати його долю. Вони сказали:
- Він прийме смерть від крокодила, або від змії, або ж від собаки.
Люди, які були біля дитини, почули це. Та вони передали ці слова його величності. Та серце його величності дуже сабоно засмутилося. Та його величність розпорядився вибудувати для нього кам'яний будинок у пустелі. Будинок був повний людьми й усяким добром з палацу. Дитина не виходила з будинку.
Коли хлопчик підріс, він піднявся одного разу на дах свого будинку. Він помітив хортицю, що бігла за чоловіком, який ішов по дорозі. Хлопчик запитав свого слугу, що перебував біля нього:
- Що це таке, те, що йде за чоловіком, який наближається по дорозі?
Той відповів йому:
- Це собака.
Хлопчик сказав йому:
- Нехай приведуть мені таку ж. Та слуга пішов і передав про це його величності. Та його величність сказав:
- Нехай дістануть для нього яку-небудь маленьку резвунью, щоб його серце не було сумним.
Тоді для нього дістали хортицю.
Та ось коли минули дні після цього, хлопчик змужнів. Він написав своєму батькові:
- До чого приведе те, що я так сиджу тут? Адже я у владі долі. Так нехай же буде мені дозволено робити те, що я прагну, поки бог не здійснить того, що він задумав.
Та запрягли для нього колісницю, постачену всілякою зброєю, дали йому слугу у супутники, переправили його на східний берег і сказали:
- Іди ж, куди побажаєш!
Його хортиця була з ним. Він відправився, як йому цього хотілося, на північ, через пустелю, харчуючись добірною дичиною пустелі.
Він прибув до князя Нахарини. А у князя Нахарини не було дітей, крім єдиної дочки. Для неї був побудований будинок, вікно якого було вилучено від землі на сімдесят ліктів. Князь наказав привести всіх синів усіх князів землі Сірійської й сказав їм:
- Той, хто дістане до вікна моєї дочки, одержить її у дружин.
Та ось багато днів через після цього, коли вони проводили свій час так, як проводили його щодня, цей юнак проходив повз них. Та вони привели його у їхній будинок. Вони викуповували його, задали корму його коням. Вони оточили юнака всілякою увагою. Вони вмастили його, перев'язали йому ноги. Вони нагодували його слугу. Вони запитали його під час бесіди:
- Звідки ти йдеш, прекрасний юнак?
Він сказав їм:
- Я син одного воїна із землі єгипетської. Моя мати вмерла. Мій батько побрав собі іншу дружину, мачуху. Вона зненавиділа мене. Я втік від неї.
Та вони стали обіймати його, сталі обсипати його поцілунками.
Та ось багато днів через після цього він запитав цих юнаків:
- Що ви робите тут, прекрасні юнаки?
Вони відповіли йому:
- Ось уже цілих три місяці ми перебуваємо тут і проводимо час у стрибання: тому, хто дістане до вікна дочки князя Нахарини, він віддасть її у дружин.
Він сказав їм:
- Ах, якби у мене не боліли ноги, я пішов би стрибати разом з вами.
Вони відправилися стрибати, як вони це робили щодня. Юнак стояв, спостерігаючи бачили, і особа дочки була звернена до нього.
Та ось багато днів через юнак прийшов стрибати разом з дітьми князів. Він стрибнув і дістав до вікна дочки князя Нахарини. Вона поцілувала й міцно обійняла його.
Пішли поінформувати її батька. Йому сказали:
- Якась людина дістала до вікна твоєї дочки.
Та князь запитав його:
- Син якого із цих князів? Йому сказали:
- Син одного воїна. Він прийшов із землі єгипетської, бежав від своєї матері - мачухи.
Та князь Нахарини страшно розсердився й викликнув:
- Я повинен віддати мою дочку втікачеві з Єгипту? Нехай відправляється назад! Пішли сказати юнакові:
- Ти повинен піти туди, звідки ти прийшов.
Але дівчина схопила його. Вона заприсяглася Богом:
- Клянуся Ре-Харахти! Віднімуть його у мене - я не буду їсти, не буду пити, я вмру негайно ж!
Та гонець відправився й передав усе, що вона сказала, її батькові. Її батько послав людей, щоб убити юнака там, де він перебував. Але дівчина сказала їм:
- Клянуся Ре! Уб'ють його, - коли зайде сонце, буду мертва і я! Я не переживу його ні на годину!
Та відправилися сказати про це її батькові. Та її батько наказав привести до нього цього юнака разом з його дочкою. Та юнак став перед ним Та князь відчув розташування до нього. Він обійняв його, став обсипати його поцілунками й сказав йому.
- Розкажи мені про себе. Адже ти мені тепер син.
Той сказав йому:
- Я син одного воїна із землі єгипетської. Моя мати вмерла. Мій батько побрав собі іншу дружину. Вона зненавиділа мене, і я втік від неї.
Та князь віддав йому у дружин свою дочку. Він подарував йому будинок і поля, а також худоба й багато всякого добра.
Та ось юнак сказав своїй дружині:
- Я віддано у владу трьом долям: крокодилові, змії, собаці.
Та вона сказала йому:
- Вели вбити собаку, який постійно іде за тобою.
Він відповів їй:
- Немає! Я не дам убити мій собаку, який я став виховувати, коли вона була ще щеням.
Вона початку дбайливо оберігати свого чоловіка, не дозволяючи йому виходити одному. Однак у той день, коли юнак, мандруючи, прийшов із землі єгипетської, крокодил - його доля - пішов за ним. Крокодил залишався поблизу від нього, у тій місцевості, де юнак жив зі своєю дружиною, у моря. А у море був один силач. Цей силач не давав крокодилові виходити назовні, крокодил же не давав силачеві виходити на прогулянку. Коли сходило сонце. вони ухвалювалися боротися - ці двоє - щодня у продовження цілих двох місяців.
Та ось, коли минули дні після цього, юнак улаштував свято у своєму будинку. Та ось, коли настала ніч, юнак ліг на своє ліжко. Глибокий сон здолав його. Та його дружина наповнила одну чашу вином, іншу чашу-пивом. Змія виповзла зі своєї нори, щоб вжалити юнака. А його дружина сиділа біля нього, пабонуючи. Чаші залучили змієві. Вона стала пити й сп'яніла. Та вона лягла, перевернувшись на спину. Та його дружина розрубила її на шматки своєю сокирою. Потім вона розбудила її чоловіка. Вона сказала йому: "Подивися! Твій Бог зрадив одну із твоїх доль у твої руки! Він убереже тебе й від інших".
Та він робив жертвопринесення Ре, вихваляючи його, звеличуючись його могутність, щодня.
Та ось, коли минули дні після цього, юнак вийшов погуляти, пройтися по своїх володіннях. Його дружина не вийшла з ним, а його собака біг за ним. Та його собака знайшов дарунок мовлення й сказала: "Я твоя доля". Юнак побіг від неї. Він досяг моря й кинувся у воду, рятуючись від собаки. Отут його помітив крокодил і потяг його туди, де перебував силач.
Крокодил сказав юнакові:
- Я твоя доля, що переслідує тебе. Уже цілих два місяці я борюся із цим силачем. Отож, я відпущу тебе. Якщо., щоб боротися. якщо ти. мені, силач буде вбитий Якщо ти побачиш. дивися на крокодила. Та ось коли освітлилася земля й настав другий день, прийшов.