Говорять, що була дівчина, яка досяглася зрілості, Ситунгусобенхле було ім'я її. Трапилося, що люди всього селища пішли копати далеко від їхнього селища, і дівчини теж пішли збирати цапа; Ситунгусобенхле залишилася одна. Трапилося, що з'явилися Жубатенте, Жубатенте з'явилися, схопили Ситунгусобенхле й відправилися з нею, парячи у висоті; вони понеслися до місця, де були її матері, де вони копали, вони звісили її над її матір'ю.-Ситунгусобенхле закричала, побачивши свою матір, і сказала: мати моя, мати моя, я віддаляюся з Жубатенте. Вони звісили її. Її мати намагалася схопити її, але вони цим тільки мучили її матір, вони відправилися із Ситунгусобенхле; і мати випливала невідступно, ідучи й ридаючи. Коли стемніло, вони досягли дерева, піднялися наверх і залишилися там нагорі. Її мати лягла у підніжжя дерева. Посередині ночі Жубатенте побрали Ситунгусобенхле, вони відправилися з нею, вони пішли до себе. Ранком її мати не бачила більше на верху дерева Жубатенте. Вона пішла назад і повернулася назад. Жубатенте прибутки до свого будинку із Ситунгусобенхле. - Сказали Жубатенте: нехай вона буде великою жінкою. - Та вона зробилася великою жінкою. Вона народила дитя. Її чоловіком був Жубатенте. Вона ще народила одного; вона ще народила одного: усього трьох. Трапилося, що була скликана партія мисливців; вона пішла далеко полювати; з нею разом пішов чоловік Ситунгусобенхле і її діти; усі люди пішли полювати. Ситунгусобенхле залишилася будинку з бабою; вони обидві залишалися будинку.-Вона придумала виверт зі своїми дітьми, вона сказала: прикинетеся хворими. Партія мисливців вийшла ранком.-Коли вони виходили з будинку, закричав старший її хлопчик падаючи ниц, закричав він, - ой, я вдарився. - Сказав його батько: вертайся, іди додому.
Партія пішла далі. - Закричав інший хлопчик, що випливає за старшим, закричав він: ой, у мене болить живіт. - Сказав його батько: вертайся до себе. Партія пішла далі. - Закричав молодший, пропала моя голова. - Сказав його батько: вертайся до себе. Вони робили навмисне, обманюючи свого батька, думаючи цим шляхом утекти. Усі вони троє зібралися з матір'ю будинку. Їхня мати зв'язала своє добро, побрала своїх дітей і пішла з ними. Як тільки баба помітила, що немає Ситунгусобенхле, що вона пішла, вона закричала, говорячи, - йи йи, йи, вона забила тривогу, велика жінка втекла з дітьми вождя. - Один з мисливців почув і сказав: Тихіше! Хто це там кричить? Схоже, що він кричить: - велика жінка втекла разом з дітьми вождя. - Вони схопили його й сказали; він накликає лихо на дітей вождя. Вони вбили його. - Снову закричала баба, сказала вона: - йи, йи, йи, велика жінка втекла з дітьми вождя. - Снову сказав іншої: хоч ви вбили того, - там людей, який кричить. Схоже, що він кричить: велика жінка втекла з дітьми вождя. - Вони схопили й цього, вони вбили його, говорячи; він накликає лихо на дітей вождя. - Снову вона закричала, вона говорила: йи, йи, йи, велика жінка втекла з дітьми вождя. - Снову почув іншої, сказав він: ні, хоч ви вбили людей, там людей, який кричить, він кричить: велика жінка втекла з дітьми вождя. - Вони і його піймали, вони вбили і його; сказали вони: він накликає лихо на дітей вождя, що вони можуть утекти. - Снову у четвертий раз закричала баба: йи, йи, йи, велика жінка втекла з дітьми вождя. - Та знову четвертий сказав: тихіше, послухаємо. Хоч ви їх убили, там людей,, який кричить. Схоже що він кричить: велика жінка убеясала з дітьми вождя. Залишіть мене, не вбивайте й мене. Вернемося додому, довідаємося будинки, чи немає там людину, яка кричить? Наказав вождь залишити цю людину. Вони відправилися й пішли додому; Вони прибутки додому. - Сказала баба: велика жінка втекла з дітьми вождя. - Сказала людей: що я говорив вам? Я сказав вам, я говорив, там людей, яка кричить. Зібралися всі люди вождя Жубатенте. Наказав вождь, щоб вони ішли за Ситунгусобенхле. Вони пішли, численна армія у багато тисяч, і з нею вождь Жубатенте. Ситунгусобенхле досяглася моря; сказала вона: - море, море, море, розступися! я Ситунгусобенхле. Море розступилося. Вона переправилася зі своїми дітьми й села на іншій стороні. Військо Жубатенте досяглося моря й побачило Ситунгусобенхле, що сидить на іншій стороні моря. Військо прийшло й здивувалося бачачи її на іншій стороні моря. Ситунгусобенхле сплела дуже довгу мотузку, кинула її на іншу сторону й сказала вона: ідіть, я вас переправлю. Вона тільки насміхалася над ними, насміхалася над ними. Вона підібрала гострий камінь. - Сказала Ситунгусобенхле: хапайтеся багато за мотузку. - Вони схопилися багато за мотузку. Ситунгусобенхле потягнула мотузку. Коли вони були на середині, вона перерізувала мотузку й вони пропали у море. - Викликнула вона: ой! пропали люди вождя; причиняючись, перерізавши навмисно. Вона знову сказала іншим: хапайтеся знову за мотузку.-Вони схопилися багато за мотузку. Вона потягнула їх. Коли вони були на середині моря, вона знову перерізувала мотузку. - Викликнула вона: ой! пропали люди вождя. Знову вона кинула мотузку, говорячи, що вона вислизнула у неї. - Сказала вона: хапайтеся знову, багато. Вони схопилися за мотузку. Коли вони були знову посередині моря, вона перерізувала мотузку й вони пропали у водах моря. Нарешті їх залишалося небагато на іншій стороні, їх було мале тепер. - Сказав один з, що залишилися: нарешті кінчаються люди вождя. Та вони повернулися назад. Та пішла Ситунгусобенхле, прибула вона у країну своїх. Вона прийшла, а людей не було там; вони були з'їдені Кукумадеву. Вона побачила гору, яка була там уперше й сказала: що це за гора? - Вона пішла, вона наблизилася до
Тому місцю, де було їхнє селище: вона знайшла більшу штуку Кукумадеву, якого вона спочатку прийняла за гору. Вона наблизилася впритул до нього, пробралася під нього, тримаючи ніж і розсікла знизу його живіт. - Першим вийшов півень: прокричав він: кукулуку! Нарешті я бачу світло! тому що давно я його не бачив. За півнем вийшла людей. - Сказав він: хау! нарешті я бачу світло! - За ним вийшов бик; сказав він: ууум! нарешті я бачу світло! - За ним вийшов собака; сказала вона: хау, хау, хау! нарешті я бачу світло! - За нею вийшла коза; сказала вона: ме, ме! нарешті я бачу світло! За нею вийшла вівця; сказала вона: бе, бе! нарешті я бачу світло! - За нею вийшли всі речі. Усе вернулися, усе відбудувалися, усі знову були щасливі, усе стало, як Це було колись. Та це був кінець.