Жив-Був вождь, ім'я його було Бабузе; і праг він йти до дівчини.- Його батько вос- претил йому; сказав він: не ходи до тієї дівчини, тому що хто йде, той не вертається. - Але вождь Бабузе сказав: я прагну йти туди. - Тоді його батько погодився, дав йому багато худоби; сказав він, ну, іди ж. Він дав йому людей, щоб вони йшли з ним.
Та пішов він; він зібрав усіх людей і пішов. - Сказав йому його батько: дитя моє, не йди тієї дорогою, яка йде у гору; іди дорогою, яка спускається. Та пішов Бабузе. Але трапилося, що у розділу двох доріг, залишив Бабузе ту дорогу, про яку говорив його батько, говорив йому йти по тій; він пішов інший дорогою, про яку говорив його батько, говорив йому не йти по тій.
Трапилося далі, зустрівся Бабузе з безліччю звірів; вони побачили його, коли він з'явився, і закричали йому,, коли він був далеко, вони сказали: Бабузе, Бабузе, син вождя! - Та сказав Бабузе: мій батько говорив мені, наказуючи, щоб я не йшов цією дорогою; він говорив погана дорога, з гієнами. Так говорячи про гієн, він дав їм багато худоби. - Вони знову повернулися й сказали: Бабузе, сини вождя!-Він знову дав їм худоба, їжу гієн. Та ось скоро худоба дійшла кінця. Вони знову попросили й сказали: Бабузе, син вождів! Він негайно віддав людей. - Вони повернулися й повторили знову, сказали вони: Бабузе, син вождя! Тепер прикінчив він для них людей. Знову попросили гієни. Тепер він не знав що робити, тому що люди усе скінчилися. Тепер він ішов один.
Гієни повернулися й попросили знову, сказали вони: Бабузе, син вождя! Він побіг і зустрів спереду польову мишу. - Сказала польова миша: обдери мене й тримай у руці мою шкіру. Він обдер її негайно, тому що отут були гієни, які збиралися їсти, які були близько. Побрав він шкіру й вона негайно підняла його вгору, коли з'явилися гієни, бажаючи його з'їсти; підняла вона його далеко у хмари, гієни ж бродили по землі. Гієни повернулися назад.
Та шкіра спричинила його у хмари; вона поклала його на краю селища, там де була дівчина, яку він любив" Та ввійшов він у будинок, ідучи тепер по твердіні. Ішов він зі шкірою, прив'язаної до свого жезла. - Та вдома люди відкрили свято, сабоно радіючи, говорячи: прийшов наречений дочки вождя.
Були йому зарізані бики. Та він залишився. Наприкінці року, у який він пішов, він ще залишався там. Коли минувся рік, батько дівчини скликав більшу
Весільну партію, щоб вона справила весілля його дочки. Пішло люди-людей-безліч-людей.
Сказав Бабузе: дай мені також багато худоби, тому що там, по шляху, гієни; тому що сам я був з великий кількістю людей, яке було мені дані моїм батьком, у шляху вони були сьедени
Гієнами. Та він дав йому багато" худоби. Та пішов він з дівчиною, худобою й людьми.
Та він прийшов туди, де гієни відстали від нього; він знайшов м'ясо польової миші, він поклав шкурку на м'ясо польової миші; і зарізав він для польової миші вола, залишив він усі його м'ясо й було воно сьедено польовою мишею.
Зустрів він гієн; вони знову попросили, сказали Бабузе, син вождя! Він їм більше нічого не дав. Брат дівчини заколов одну гієну, яка була їхнім вождями, і усе гієни
Здохли.
Та тепер ішли вони благополучно. З'явилися вони до свого будинку й був плач, тому що побачили, що вождь вертається, коли думали, що він умре. Та. він з'явився у свій будинок; була зарізана безліч худоби для весільної партії й вождя, їх сина. Вони одружилися й вона зробилася великою жінкою. Її брати не верталися додому. Уся весільна партія поселилася там.