Та відмінний супутник пануючи сказав:
- Нехай заспокоїться твоє серце, князь. Ми досяглися батьківщини: узята стукалка, убитий причальний кіл, носовий канат кинутий на землю, вимовлені славослів'я, віддана хвала богу. Усе обіймають один одного. Наша команда повернулася непошкодженої, немає убули серед наших воїнів.
Ми досяглися межі країни Вават, (Вават - країна, що простягся з півночі на південь між Нилом і Червоним морем) пройшли повз острів Сенмут. Та ось ми благополучно повернулися й досяглися нашої країни.
Послухай же мене, князь: я не перебільшую. Умийся, полів воду на свої пальці, щоб ти міг відповідати, коли до тебе звернуться. Говорячи із царем, зберігай цілковитий самовладання, відповідай без запинки. Вуста людини рятують його, і його слово викликає поблажливе відношення до нього. Втім, надходь по власному розумінню: утомливо говорити з тобою.
Я прагну розповісти тобі про подібний же випадок, происшедшем із мною самим.
Я направлявся до рудника государя. Я спустився до моря й сіл на корабель ста двадцяти ліктів довжини й сорока ліктів ширини. На ньому було сто двадцять добірних єгипетських моряків. чи Дивилися вони на небо, чи дивилися вони на землю, - їх серця завжди були відважніше левиних.
Вони пророкували буру, перш ніж вона гримне, і грозу, перш ніж вона вибухне.
Бура гримнула, коли ми були на Великій Зелені (Червоне море), перш ніж ми пристали до берега. Продовжували плисти, але бура гримнула знову й підняла вал у вісім ліктів. Він пригнав до мене колода. Потім корабель пішов до дна; з тих, хто перебував на ньому, жоден не урятувався. Я був викинутий на острів хвилею Великої Зелені.
Я провів три дні на самоті - тільки моє серце було мені товаришем, - лежачи під покровом дерева, під яким я знайшов тінь. Нарешті, я піднявся з метою пошукати що-небудь, що я зміг би покласти собі у рота.
Я знайшов там винні ягоди й виноград, усілякі городин відмінної якості; там були плоди кау й некут (плоди сикомори), огірки-такі, начебто їх спеціально вирощували; там була риба й птах. Не існує того, чого б не було на острові. Я наївся досита й кинув частину продуктів на землю, тому що мої руки були переповнені. Після того як я змайстрував пристосування для одержання вогню, я добув вогонь і зробив всеспалення богам.
Раптом я почув гуркоти грому. Я подумав, що це прибій Великої Зелені. Дерева затріщали, земля затремтіла. Нарешті, я відкрив свою особу й побачив, що це змій, що наближався до мене. Він був тридцяти ліктів, довжина його бороди перевищувала два лікті. Його тіло було позолочено, його брови були з теперішнього лазуриту. Ізвиваючись, він повз уперед.
Він роззявив свою пащу - а я лежав перед ним на своєму животі - і сказав мені:
- Хто привів тебе, хто привів тебе, маля? Хто привів тебе? Якщо ти забаришся з відповіддю - хто привів тебе на цей острів, - то я зроблю так, що ти станеш попелом, перетворишся у щось невидиме.
- Ти говориш мені, відповів йому я, але я-я не розумію того, що ти говориш; я перебуваю перед тобою й тому розгубився.
Потім він схопив мене у свою пащу, відніс у своє лігвище й поклав, не ушибив мене: я залишився цілий і непошкоджений.
Він роззявив свою пащу - а я лежав перед ним на своєму животі - і сказав мені:
- Хто привів тебе, хто привів тебе, маля? Хто привів тебе на цей острів Великої Зелені, обоє берега якого обмиваються хвилями?
Я відповів на це, зігнувши перед ним свої руки, і сказав йому:
- Я спускався до рудника государя на кораблі ста двадцяти ліктів довжини й сорока ліктів ширини. На ньому було сто двадцять добірних єгипетських моряків. чи Дивилися вони на небо, чи дивилися вони на землю-їх серця завжди були відважніше левиних.
Вони пророкували буру, перш ніж вона гримне, і грозу, перш ніж вона вибухне. Вони були один іншого відважніше, один іншого сабоніше, і не було серед них недосвідчених.
Бура гримнула, коли ми були на Великій Зелені, перш ніж ми пристали до берега. Продовжували плисти, але бура гримнула знову й підняла вал у вісім ліктів. Він пригнав до мене колода. Потім корабель пішов до дна; з тих, хто перебував на ньому, жоден не урятувався, крім мене. Та ось-я у тебе. Я був викинутий на цей острів хвилею Великої Зелені.
Та він сказав мені:
- Не бійся, не бійся, маля, не тривожся тепер, коли ти добрався до мене. Адже бог даровал тобі життя, раз він привів тебе на цей острів Ка. Не існує того, чого б не було на ньому; він повний усякого добра. Ти будеш жити на цьому острові місяць за місяцем, поки не пройде чотири місяці. Та корабель прийде із твоєї батьківщини, на ньому моряки, яких ти знаєш. Ти відправишся з ними на батьківщину й умреш у своєму місті. Як щасливий той, хто може розповідати про те, що він колись випробував, коли халепи вже залишилися позаду!
Я прагну розповісти тобі про подібний же випадок, происшедшем на цьому острові, де я перебував колись разом з моїми побратимами, серед яких були й діти. Усього нас було сімдесят п'ять змій - моїх дітей разом з моїми побратимами. Не стану згадувати тобі про юну дочку, яку я вимолив собі. Раптово впала зірка, і вони були охоплені її полум'ям. Та трапилося так. що мене не було при цьому, і вони згоріли, коли мене не було серед них. Я ледь не вмер через них, коли знайшов замість них тільки гору трупів.
Якщо ти мужній, то смири своє серце, і ти укладеш у свої обійми своїх дітей і поцілуєш свою дружину - ти знову побачиш свій будинок, а це дорожче всього. Ти повернешся на батьківщину, де ти перебував колись у колі своїх побратимів. Тоді я, лежачи на своєму животі, торкнувся чолом землі перед ним. Я сказав йому:
- Я розповім про твою могутність государеві й повідаю йому про твою велич. Я розпоряджуся, щоб тобі доправили иби, хекену, иуденеб, хесаит, воскуряемий у храмах ладан, яким тішать усіх богів. Я розповім про те, що відбулося, і про те, що я бачив завдяки твоїй могутності. Тобі складуть подяку у місті, у присутності вищої знаті всієї країни. Я заколю тобі биків для всеспалення, я принесу тобі у жертву птахів. Я розпоряджуся, щоб до тебе привели караван судів, навантажений усілякими коштовними продуктами Єгипту, - як і личить надходити стосовно люблячого людей богу з далекої країни, невідомої людям.
Він засміявся наді ною - над тим, що я сказав і що він порахував дурістю, - і сказав мені:
- Не багато у тебе мирри; те, чому ти володієш, - це ладан. Я ж - володар Пунта, і миррою володію я. А хекену, який ти обіцяєш доправити мені, він є удосталь на цьому острові. До того ж після того як ти вийдеш звідси, ти ніколи більше не побачиш цей острів, який перетвориться у хвилі.
Корабель той прийшов, як він заздалегідь передбачив. Я пішов, вліз на високе дерево й довідався тих, хто був на кораблі. Я пішов, щоб розповісти про це змієві, але виявилося, що він уже знає про це.
Він сказав мені:
- Вертайся здоровішим, вертайся, маля, здоровішим додому, щоб знову побачити своїх дітей. Оточи моє ім'я доброю славою у твоєму місті - ось чого я чекаю від тебе.
Я впав на свій живіт, зігнувши перед ним свої руки. Потім він дав мені вантаж для корабля, що полягав з мирри, хекену, иуденеб, хесаит, тишепес, шаасех, (запашний продукт дерева) чорного притирання для очей, хвостів жирафи, великої купи ладану, слонячої кістки, мисливських собак, мавп, павіанів і всіляких інших коштовних предметів. Потім я занурив їх на цей корабель.
Коли я розтягся перед ним на своєму животі, щоб подякувати йому, він сказав мені:
- Ти прибудеш на батьківщину через два місяці; ти укладеш у свої обійми своїх дітей, ти знову станеш юним на батьківщині, де тебе поховають.
Я спустився на берег, туди, де перебував цей корабель. Я покликав команду корабля й вшановував на березі хвалу владиці цього острова; ті, які перебували на кораблі, зробили те ж саме.
Ми поплили, тримаючи шлях на північ, до резиденції государя, і прибутки на батьківщину через два місяці - у точності так, як він сказав. Потім я став перед государем і підніс йому подарунок, який я привіз із цього острова.
Він подякував мені у присутності вищої знаті країни. Я був подарований у супутники пануючи й був нагороджений його пануючи людьми.
- Подивися на мене, після того як я пристав до берега, після того як мені довелося побачити усе те, що я випробував. Послухай же мене: людям корисно слухати.
Але він відповів мені:
- Не мудруй, друг мій: хіба дають на світанку воду птахові, який заріжуть ранком?
Доведене від початку до кінця відповідно до того, що було знайдено записаним у сувої переписувача з митецькими пальцями, Амено, сина Амени, - так живе він, благоденствує й здраствує!