Говорять спочатку, був породжений Лангаласенхла, був породжений Лангаласензантси. Ось. - Сказав Лангаласензантси: я розшукаю моїх дітей, я зберу десять биків. Він надяг погане одіяння, лише з фартух; і відправився, розшукуючи дітей у Лангаласенхла. Він досяг повноводної ріки й кинув одного бика; ріка розділилася й він перейшов. Та пішов він. Досягся він іншої повноводної ріки й знову кинув він одного бика; ріка резделилась і він перейшов. Та пішов він. Досягся він іншої повноводної ріки й кинув він одного бика - третього; ріка розділилася й пішов він. Він досяг іншої повноводної ріки й кинув одного бика; вона розділилася й пішов він. Він досяг п'ятої ріки; він знайшов її повноводної й кинув іншого бика; ріка розділилася й він пішов, він перейшов. Нарешті він був у десятої, і пішов він переходячи десяту ріку. Та пішов він, і пішов він, ідучи один, десять биків скінчилися. Та досягся він джерела, де черпалася вода селища Ланга-Ласенхла. Він зустрів дуже багато маленьких дітей. - Він довідався дитя й запитав; чиє це дитя? - Відповіли вони: Ланга-Ласенхла. - Запитав він: як кличуть його матір? - Відповіли вони: дочка Лангаласензантси. - Викликнув він: А! - Сказав він: мабуть сюди. Він побрав очерет, тому що всі діти пішли збирати очерет. - Він зламав очерет того дитя, його дочки, і сказав він: іди ж до твоєї матері, скажи їй, щоб вона прийшла зламати тобі; скажи:-мати моя, мій очерет зламався; піди, зламай мені очерет. Та пішла його мати, прийшла вона до очеретів. Коли вона прийшла, Лангаласензантси вийшов і сказав він: мабуть сюди, дитя моє. - Велика жінка здивувала, закричала вона й сказала: батько мій, звідки прийшов ти? раз Ланга-Ласенхла сказав, так не бачу я тебе очима; я вб'ю тебе, тому що він живе із твоїми дітьми, що ж ти будеш робити? - Відповів Лангаласензантси, сказав він: ти скажеш, я дала притулок у себе чужоземця, якого кличуть Бомби. Не говори, що я Лангаласензантси. Спрягти мене від Лангаласенхла. Говори, я лише чужий. - Запитала вона: навіщо ти прийшов сюди, раз ти під погрозою, тобі наказали не приходити сюди? - Запитала вона: що ти будеш їсти? адже раз у вас їдять один хліб, відразу харчуються одним пивом - їжею чоловіків. - Сказав він: ти мені намелеш для каші; ти мене помістиш у будинок твоєї баби. Я не буду з'являтися, щоб мене не побачив Лангаласенхла. Я з'явлюся, коли відпочину. Я відпочину й тоді зберу всіх дітей нашого племені. Я заберу їхні всі з тобою. Я збираюся вбити твого чоловіка. На третій день ранком Лангаласензантси вийшов з будинку. - Вийшов Лангаласенхла, заговорив і запитав він: звідки з'явився цей?
Як його кличуть? Не чи схожий він на Лангаласензантси? - Відповів Лангаласензантси: я самий. Я заберу всіх моїх дітей нашого племені. Вони були захоплені у полон військом Лангаласенхла. - Сказав Лангаласенхла: охо! ти не забереш цих дітей: вони мої. Ти ніколи їх не будеш сприймати дотиком. Він покликав хлопчика й сказав: склич моє військо, щоб воно подивилося. Отут є справа. З'явилося його військо. - Наказав він: убийте Лангаласензантси. Я відмовляюся віддати дітей. Усі вони метнули у нього списами. Списа не досяглися його, вони лише встромилися у землю. Він зібрав їх усі й вручив їм їх. Вони знову метнули. Вони не долетіли уводити, увести до ладу нього. Він же стояв прямо. Знову їх списа не долетіли. - Сказав він: тепер вуж я вас переміг. Подавайте ж усіх дітей. Лангаласенхла погодився. - Сказав він: вірно, ти нас переміг. Він зібрав їх і сказав: передайте йому дітей його племені. Та зібралися вони усе. - Сказав він: ось вони діти твого племені. Іди ж. Та він пішов. Через деякий час Лангаласенхла змусив усе своє військо переслідувати. - Наказав він: відправляйтеся ж. Усе у порядку. Прикінчите його на схилі гори за одне з його дітьми й вертайтеся, люди мої. - Та військо відправилося. Воно пішло, воно не наздогнало, хоч воно випливало, воно не наздогнало. Під кінець Лангаласензантси з дітьми досягся ріки із червоними водами, яка була дуже велика; вони знайшли її дуже повноводної. Лангаласензантси підняв свій жезл вождя; він підняв його; ріка стала й вони усе перейшли. Та вони сіли, зняли свою ношу, зраділи, їли, вони варили й варили їжу. Досяглося військо берега ріки. Воно закричало й запитало: де ви перейшли? - Відповіли вони: ми перейшли отут. Переходите й убийте нас. - Вони сказали подумавши: ну немає! Ви не тут перейшли. Скажіть нам? Лангаласензантси побрав свій жезл; він підняв його; ріка стала. - Сказав він: переходите ж негайно. - Вони усе ввійшли. Ріка була широка. Коли вони усе ввійшли у ріку, він вилучив свій жезл; ріка покрила їхніх усіх. Вони раділи, діти Лангаласензантси стрибали, вони дуже раділи.-Запитав він: чи бачите ви? Скінчилися вони, які йшли нас убивати. - Сказав він: беріть же ношу, відправляйтеся до своїх. Та побрали вони ношу й пішли вони. У дорозі Лангаласензантси вмер. Та так вони пішли одні. Виступив його брат, який був там, з дітьми, він відправився з ними. З'явилася смерть, вона вбила старих; залишилися молоді, вони залишилися з одним чоловіком. Та так вони йшли, нарешті вони досягли своєї країни. Виникло страшне горе. Говорилося: де твій старший брат? - Відповідав він: він умер у дорозі. - Говорилося: де він умер?-Відповідав він: я сам не бачив, де він умер. Жодного ні дру-гого з наших братів я не бачу більше, я їх не поховав; вони вмерли, і я не бачив їх. Ми погано йшли, ми йшли серед ворогів. Я не знаю, чи були вони вбиті ворогами. Та вони поселилися; і вони відбудувалися; і вони зраділи; зрештою вони знову розмножилися. Цей переказ - стара повість серед нас. Вона називається переказом, тому що ті, які її розповідали, дуже давно пішли; невідомо звідки воно з'явилося. Але говориться Ео прадавній переказ, до приходу білих у цю країну.