Жив колись шуліка, породжений на вершині гірського дерева. Та жила кішка, породжена у підніжжя цієї гори.
Шуліка не зважувався летіти із гнізда за кормом для своїх пташенят, тому що боявся, що кішка їх з'їсть. Але й кішка теж не наважувалася йти за їжею для своїх кошенят, тому що боялася, що шуліка їх віднесе.
Та ось одного разу сказав шуліка кішці:
- Давай жити як добрі сусіди! Заприсягнемося перед великим богом Ра й скажемо: «Якщо хто-небудь із нас відправиться за кормом для своїх дітей, іншої не буде на них нападати!»
Та вони обіцяли перед богом Ра, що не відступляться від цієї клятви.
Але одного разу шуліка відняв у кошеняти шматок м'яса й віддав його своєму коршуненку. Побачила це кішка й розв'язала відняти м'ясо у коршуненка. Та коли він повернувся до неї, кішка схопила його й устромила у нього свої пазурі, побачив коршуненок, що йому не вирватися, і сказав:
- Клянуся Ра, це не твій корм! За що ж ти встромила у мене свої пазурі? Але кішка йому відповіла:
- Звідки ж у тебе це м'ясо? Адже принесла його я й принесла не тобі!
Сказав їй тоді коршуненок:
- Я не літав до твоїх кошенят! Та якщо ти станеш мстити мені або братам моїм і сестрам, те Ра побачить, що неправабоної була та клятва, яку ти принесла.
Отут праг він злетіти, але крила не змогли віднести його назад на дерево. Немов умираючий, упав він на землю й сказав кішці:
- Якщо ти вб'єш мене, то загине твій син і син твого сина.
Та кішка його не торкнула.
Але ось шуліка знайшов своє пташеня на землі, і злість охопила його. Сказав шуліка:
- Я помщуся! Це трапиться, коли Відплата повернеться сюди з віддалених земель країни Сирії. Тоді піде кішка за їжею для своїх кошенят, а я нападу на них. Та стануть діти її кормом для мене й моїх дітей!
Однак шуліка довго не міг улучити час, щоб напасти додому кішки й знищити весь рід її. Він стежив за кожним кроком кішки й думав про свою помсту.
Та ось одного разу відправилася кішка за їжею для своїх кошенят. Шуліка напав на них і відніс. Та коли кішка повернулася, вона не знайшла жодного кошеняти.
Тоді кішка звернулася до неба й воззвала до великого Ра:
- Довідайся моє горе й розсуди нас із шулікою! Ми дали з ним священну клятву, але він порушив її. Він убив усіх моїх дітей!
Та Ра почув голос її. Він послав Небесну силу, щоб покарати шуліки, який убив дітей кішки. Відправилася Небесна сила й відшукала Відплату. Сиділа Відплата під тем деревом, де було гніздо шуліки. Та Небесна сила передала Відплаті веління Ра покарати шуліки за те, що він зробив з дітьми кішки.
Тоді Відплата зробила так, що шуліка побачив одного сирійця, який жарив на вугіллях гірську дичину. Схопив шуліка шматок м'яса й відніс це м'ясо у своє гніздо. Але він не помітив, що до м'яса пристали палаючі вугіллячка.
Та ось гніздо шуліки запалало. Засмажилися всі його діти й упали на землю до подножью дерева.
Прийшла кішка до дерева, де було гніздо шуліки, але пташенят не торкнула. Та сказала вона шуліці:
- Клянуся іменем Ра, ти довго полював за моїми дітьми, і ось ти напав на них і вбив! А я навіть тепер не торкаю твоїх пташенят, хоч вони й присмажилися якраз!