Необережність

25-08-2016, 17:28 | Японські казки

Одній людині захотілося пограти на флейті, а флейти у нього не було. Він пішов у крамницю купити собі флейту. У крамниці він довго вибирав і оглядав одну флейту за інший, дул у кожну й мацав зовні й навіть усередині. У одну флейту він так глибоко засунув палець, що ніяк не міг витягтися його назад. Тяг-Тяг - палець не вилазить. Смикнув із усієї сили - палець ще міцніше застряг. Як він не бився, а палець не рухався ні назад, ні вперед. Щоб витягтися палець, залишалося тільки одне: розбити флейту. Але ж флейта була чужа. Виходить, треба було її спочатку купити.

- Вибачте, будь ласка, скільки коштує ваша флейта? - запитав він у хазяїна крамниці.

Хазяїн подумав:

"Ця необережна людина занадто глибоко засунула палець у мою флейту й ніяк не може від неї звільнитися. Виходить, він заплатить скільки мені заманеться".

Та він запросив за флейту стільки, скільки коштували три флейти. Покупець торгуватися не став і, заплативши за флейту, побіг додому, щоб удома розбити її молотком і визволити палець. Свою покупку йому не довелося нести ні у руках, ні у кишені: вона була надіта на палець. Він махав пальцем у усі сторони, тому що палець болів. Раптом через високу бамбукову огорожу одного будинку він почув прекрасні звуки флейти.

Йому захотілося довідатися, хто це так добре відіграє. Він навіть забув, що у нього болить палець.

У огорожі він знайшов нарешті місце, де бамбукові жердини розійшлися й між ними утворювалася щілина.

Він подивився одним оком у щілину, намагаючись розглянути, що робиться за огорожею. Але щілина була така вузька, що він нічого не побачив. Тоді він ще міцніше пригорнувся особою до огорожі. Від цього бамбукові прути ще більше розійшлися, і йому вдалося просунути у щілину всю голову. Але у цю саму хвилину прекрасна музика скінчилася, і на балконі вилучили фіранку.

- Ось досада! Ледве просунув голову, а дивитися немає на що! Аматор флейти знову згадав, що у нього болить палець, і потягнув голову назад. Але голова його щільно застрягла у щілині. Бамбукові жердини, які він розсунув чолом, тепер знову зійшлися й затисли йому шию, як нашийник. Він смикався й рожен головою так, що огорожа тріскотіла.

На шум вибігли хазяї будинку. Коли вони побачили голову, що стирчала серед бамбукових прутів огорожі, вони закричали:

- Що тобі треба? Навіщо ти сюди сунувся?

- Вибачте, будь ласка, - сказав аматор флейти, - скільки коштує ваша огорожа? Я праг би віднести її із собою.

Зараз ви читаєте казку Необережність