За старих часів, далеку старовину, минулого у ворона пір'я біле-біле. Прискучил йому біле вбрання. Ось і полетів ворон до сови.
У ті часи сова була фарбаркою. Вона красила всім птахам плаття у самі різні кольори. Не було відбою у неї від замовників.
- Викр-Р-Рась моє вбрання у самий кр-р-расивий колір, - попросив її ворон.
- У-Гу, у-гу! - погодилася сова.- Можу у будь-який! Прагнеш блакитне плаття, як у чаплі? Прагнеш візерункове вбрання, як у сокола? Прагнеш строкатий, як у дятла?
- Ні, вибери для мене колір зовсім небачений, щоб я не був схожий ні на який інший птаха на світі!
Зняв із себе ворон своє біле вбрання, залишив його сові, а сам полетів.
Думала-Думала сова, який колір самий небачений, і пофарбувала плаття воронові у чорний-чорний колір, чернее вугілля, чернее гаси.
Страшно розсердився ворон. З тієї пори як побачить він сову, так і кинеться на неї.
Ось чому сова цілісінький день ховається у дуплі. Не показується вона на світло, поки ворон літає.