У давні роки у старости одному села була дочка. Розв'язав він видати її заміж за сина багатія із сусіднього села. Не подумав тільки, по чи серцю наречений дочки.
Зіграли весілля. Поселився чоловік у будинку у тестя, але стали усе примічати, що молода дружина й дивитися-те не прагне на свого чоловіка.
Одного чудового дня пішла вона до старої ворожки, що жила у самої околиці.
- Совісно мені зізнатися, бабуся, але бачили мене заміж за нелюбимого. Огиднув мені мій чоловік, так огиднув, бачити його не можу! чи Не можна допомогти лиху?
Затрясла ворожка сивими патлами, замружила ока й швидко, невиразно замурмотала собі щось під ніс. Потім уп'ялася на молоду дружину пронизливим поглядом і говорить:
- Сотки полотно місячною ніччю, вибіли його місячною ніччю, зший убрання місячної вночі й надягни його на чоловіка місячної вночі.
Так і зробила молода дружина. У місячну ніч виткала вона полотно, вибілила його на місячному світлі й зшила вбрання для свого чоловіка у ніч повні. Було це вбрання гарне, білий-біле й прозоре, як місячне світло.
Знову настала місячна ніч. Накинула молода дружина потихеньку білий одяг на плечі чоловіка.
Вийшов чоловік на веранду й мовчачи, сумно став дивитися на місяць. Та раптом він станув, немов легкий димок.
Місяць зайшов, настав ранок, але чоловік так і не повернувся.
Хоч і ненависний був він дружині, але отут і їй мимоволі стало якось не по собі. Побігла вона знову до ворожки. Та й говорить:
- Якщо прагнеш знову його побачити, то ступай місячною ніччю у саму глуху годину на перехрестя шести доріг. Стій там і чекай.
Стала молода дружина, як велено, на перехресті шести доріг.
Коли настав самий глухий перша година ночі, раптом здалася бачили у сяйві місяця якась біла тінь. Вона немов плила по повітрю, не стосуючись землі.
У молодої дружини по спині пробіг холодок.
Бачить вона: це її чоловік у убранні з полотна, вибіленого на місячному світлі.
Наблизився до неї чоловік, глянув на неї із сумом і докором і тихо прошептав плачучим голосом:
У нещасну годину а наділ Плаття з місячного світла. Тепер а навіки став Супутником бога ночі.
Пропливла повз біла тінь і назавжди пропала у нічному мороці.